Розділ «Частина ІV. Професійно-управлінські аспекти вищої школи»

Професія й культура тісно і постійно між собою взаємодіють і одне без одного існувати не можуть. Професія, об’єднуючись із загальнолюдською культурою, породжує таке соціальне явище, яке називається «професійна культура» й охоплює як галузь трудової діяльності людини, так і якість цієї діяльності, що в результаті складає саму культуру як унікальний феномен всієї людської історії, всього люд­ського буття. Витоки професіоналізму, професійної культури в цілому необхідно шукати в трудовій діяльності людей, в суспільному розподілі праці. Саме суспільний розподіл праці й виникнення професій стали об’єктивними стимулами становлення і розвитку культури як «другої природи» людини. І розподіл праці, і поява численних і різноманітних професій — це феномени, що демонструють закономірність загальноцивілізаційної еволюції людства і зумовлені специфічно-людським способом відношення до довкілля.

У науковий обіг термін «професійна культура» було введено В. Подмарковим, який включав у зміст професійної культури: а) особливі знання даного виду праці, що складають зміст професії; б) знання даної виробничої ситуації, організаційних зв’язків і їх виконавців.

Поняття «професійна культура» отримало широке по­ширення у вітчизняній педагогіці 80-х рр. ХХ ст., що су­проводжувалося розробкою культурологічного підходу, з позицій якого аналізувалося багато педагогічних процесів і явищ. Так, формування професійної культури розглядалося в якості системоутворюючого чинника становлення майбутнього фахівця.

Професійна культура — це міра, якість діяльності людини в певній, суворо обмеженій галузі її професії, в тому виді діяльності, де вона відчуває себе комфортно, упевнено, вільно.

Професійна культура розглядається відносно специ­фічної якості діяльності фахівця і розкриває предметний зміст культури, що визначається специфікою професії, професійної діяльності і професійного товариства. Професійна культура є базовим складником професійної підготовки за фахом. У професійній культурі фахівця знаходить своє вираження не лише взаємозв’язок суспільства, особистості й професії, але і вся його індивідуальна культура. Звідси професійна культура — сукупність світоглядних і спеціальних знань, якостей, умінь, навичок, почуттів, ціннісних орієнтацій особистості, які знаходять свій прояв в її предметно-трудовій діяльності і забезпечують її більш високу ефективність.

Професійна культура передбачає дві сфери: духовну й діяльнісно-поведінкову. Духовна сфера представляє діалектичну єдність професійно-ідеологічного й психологічного компонентів, містить систему професійних знань, переконань, культуру професійного мислення, професійні потреби, почуття, вольову готовність до здійснення професійної діяльності. Діяльнісно-поведінкова сфера поєднує професійно-доцільні способи діяльності й культуру поведінки.

Професійна культура майбутнього фахівця — особистісне утворення, діалектична інтегрована єдність цінностей, між якими існують певні зв’язки і ставлення, що формуються, реалізуються і вдосконалюються в різноманітних видах професійної діяльності й спілкування, визначаючи характер і рівень останніх.

Професійна культура є відкритою системою, адже ідеал — фахівець-інтелігент з досконалим рівнем сформованості особистісної культури — є постійним наближенням до ідеального «Я», а цей розвиток безкінечний, тому й процес формування професійної культури — нескінченний. Професійна культура є результатом самовдосконалення неповторної творчої індивідуальності, формування «Я-концепції».

Крім того, професійна культура діалектично пов’язана з усіма елементами особистісної культури: моральною, естетичною, правовою, екологічною тощо, оскільки професійна культура майбутнього фахівця є наскрізною характеристикою інших видів культур, їх складовою і в той же час включає їх в себе. Оскільки професійна культура є синтезом багатьох видів культур (моральної, естетичної, правової тощо), а тому система знань, яка її забезпечує, містить опорні знання з різних предметів: культурологічні, антропологічні, фізіологічні, етичні, акмеологічні, естетичні, фахові тощо.

Професійна культура має дві форми прояву: статичну й динамічну. Статична форма має прояв як репродуктивний рівень професійної культури, що забезпечує її стабільність у певних життєвих і професійних ситуаціях, але не забезпечує її подальший розвиток.

Динамічна форма професійної культури має прояв в уміннях реагувати на зміни в навколишній дійсності й оточенні, змінювати й удосконалювати себе у відповідності зі змінами навколишнього середовища, використовуючи набуту систему цінностей, що відповідає більш високим (кон­структивному, евристичному, творчому) рівням культури. Завдяки динамічній формі створюються умови для розвитку особистості та її професійної культури в процесі професійної діяльності, яка повсякчас змінюється.

У цьому процесі зміни форм виявляється суть і діалектика професійної культури: статична форма переходить у динамічну, яка потім, заперечуючи саму себе, переходить у статичну, але на більш високому рівні розвитку культури фахівця. Прояв як статичної, так і динамічної форм, їх ді­алектична взаємодія відбуваються лише в процесі професійної діяльності й спілкування, відбиваючись у кожному з компонентів професійної культури.

Професійна культура майбутнього фахівця представляє собою діалектичну інтегровану єдність наступних професійних цінностей: цінностей-цілей й цінностей-мотивів; цінностей-знань; технологічних цінностей; цінностей-властивостей; цінностей-ставлень. Вони є свого роду осями координат, на основі яких і викреслюється модель професійної культури, які спрямовують і коригують у соціальному, духовному, професійному, особистісному просторі діяльність фахівця, його перфекціонізм. Указані цінності є структурними компонентами професійної культури, які гармонійно пов’язані з її функціональними компонентами.

Необхідність виділення цінностей-цілей і цінностей-мотивів полягає в тому, що цілі є логічним стрижнем, сенсом діяльності особистості, адже сенс — це мета, яка визначається мотивом, це і переживання, що має місце в процесі реалізації мотиву.

Цінності-знання є основою професійної культури, під­ґрунтям духовності особистості. Система професійних знань дозволяє фахівцеві осмислювати, конструювати і обґрунтовувати свої програми діяльності, з’ясовувати їх внутрішню логіку.

До технологічних цінностей належать комунікативні уміння — способи комунікативної діяльності особистості на основі набутих знань про спілкування. Своєрідною мовою спілкування є етикет, який надає можливість, підтримуючи суверенітет кожної особистості, досягати взаєморозуміння і взаємоповаги, формувати ту ауру людської культури, в якій тільки і може нормально існувати й розвиватися особистість. Комунікативні уміння ґрунтуються на принципах і правилах ділового етикету. До важливих умінь фахівця належать організаторські, управлінські, дослідницькі, конструктивні тощо.

Ефективність формування професійної культури забезпечують і цінності-властивості, які мають прояв у діяльності.

Їх синтез спричиняє формування узагальнених макрохарактеристик людини як індивіда, особистості, суб’єкта діяльності, індивідуальності. Сукупність цих характеристик дає цілісний «психологічний портрет», якісні ознаки якого виникають, розвиваються, формуються і мають прояв при взаємодії особистості з іншими людьми, собою, довкіллям. Зміст властивостей включає спрямованість, здібності, якості, аналіз яких можливий лише при вивченні психологічної структури діяльності: мотивів, цілей, способів і результатів дій при вирішенні конкретних завдань у певних умовах.

Означені цінності утворюють систему, яка є змістовою основою професійної культури фахівця. Причому, одразу ж можна вказати на тісний зв’язок між групами: цінності-цілі й цінності-мотиви зумовлюють характер цін­ностей-знань і технологічних цінностей; цінності-відносини визначаються характером цінностей-цілей і цінностей-властивостей. Си­стема професійних цінностей має синкретичний характер, її функціонування залежить від переплетення усіх її складових. Від розмаїття цінностей фахівця, що визначає його неповторність і унікальність, його аксіологічне «Я», його ціннісні орієнтації, залежить ефективний і цілеспрямований відбір нових цінностей, їх перехід у мотиви поведінки і діяльності. Ці цінності є підґрунтям принципово безкінечного «схо­дження» фахівця на вищий рівень професіоналізму. Ступінь осягнення цінностей у кожного безумовно різний. Єдине, чого не можна собі дозволити — це зупинку в своєму розвитку, вдосконаленні.

Виховання на основі засвоєння певних цінностей, кри­сталізація ціннісних орієнтацій — головний напрям у формуванні особистості, її духовного світу, духовної культури взагалі та професійної культури зокрема.