Розділ «Частина ІV. Професійно-управлінські аспекти вищої школи»

3. Професійне самовизначення і актуалізація людини в професії.

4. Комунікативний стрес в умовах професійної діяльності.

5. Рівень мотивації і професійний успіх.

6. Професійна мобільність фахівця.

1. З’ясувати, які основні ознаки життєвих (ключових) компетенцій.

2. З’ясувати, які основні характеристики притаманні здоров’язберігаючій компетентності.

3. З’ясувати, які основні характеристики компетентності з інформаційних і комунікаційних технологій.

Основні

1. Викладач вищого навчального закладу: культура, діяльність, професіоналізм / за ред. В. М. Гриньової. — Харків: ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, 2010. — 150 с.

2. Гузій Н. В. Педагогічний професіоналізм: історико-методологічні та теоретичні аспекти: моногр. — К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2004. — 243 с.

3. Гриньова В. М., Карпова Л. Г. Професійна компетент­ність учителя: суть, структура, умови формування: навч. посіб. / В. М. Гриньова, Л. Г. Карпова. — Харків: Апостроф, 2011. — 109 с.

4. Игнатов В. Г., Белолипецкий В. К. Профессиональная культура и профессионализм государственной службы: контекст истории и современность: учеб. пособие / В. Г. Игнатов, В. К. Белолипецкий. — Ростов-на-Дону: Март, 2000. — 256 с.

Додаткові

5. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи / під заг. ред. О. В. Овчарук. — К.: «К. І. С.», 2004. — 112 с.— (Б-ка з освіт. політики).

6.2. Професійна культура сучасного фахівця

У великому, різноманітному й яскравому світі люд­ської культури проблема професій, професійної майстерності посідає особливе місце, оскільки культура як діяльність людини у всіх сферах буття і свідомості може існувати і розвиватися лише тоді, коли людина — суб’єкт культури — оволодіває одним із родів цієї діяльності, тобто професією, і завдяки їй, завдяки отриманим знанням і вмінням може змінити довколишній світ, природу і себе.

Культура в вузькому сенсі — сфера духовного життя людей. У широкому сенсі свого значення культура характеризує всю життєдіяльність людини. Будь-яка сфера людського життя може бути представлена з точки зору її культурної значущості й цінності. Культура включає предметні результати діяльності людей і реалізовані в діяльності людини знання, вміння й навички, рівень інтелектуального, морального й естетичного розвитку, світогляду, способи і форми спілкування. Культура виражає глибину й багатовимірність людського буття.

Ємність й універсальність поняття «культура» дозволяють розглядати її поліваріантно, багатоаспектно: як зріз су­спільного життя, характеристику рівня розвитку особистості, систему суспільних регулятивних норм, механізм трансляції досвіду, феномен самодетермінації тощо.

Існують різні підходи до визначення суті культури. Так, діяльнісний підхід в філософії, психологій і педагогіці розробив видатний вітчизняний психолог і філософ С. Рубін­штейн. На його думку, людина та її психіка формуються і виявляються первісно в практичній діяльності й тому мають вивчатися через їх виявлення в основних видах діяльності (праці, пізнанні, навчанні, грі тощо). Основними особливостями діяльності С. Рубінштейн уважав: соціальність — діяльність реалізується лише суб’єктом (людством, групою людей, особистістю); здійсніється завдяки взаємодії суб’єкта з об’єктом на змістовій, предметній основі, має творчий й самостійний характер.

Саме діяльність виступає ядром теорії культури. Категорії «культура» і «діяльність» історично взаємозумовлені. У діяльності можна виокремити особливу культурологічну функцію, здійснюючи яку, особистість творить себе, само­збагачується і створює умови не лише для свого життя, але і для подальшої трансформації загалом і зокрема культурного середовища.