Розділ «Частина ІІІ. Прикладні аспекти педагогіки»

динамічність, яка виявляється в здатності швидко реагувати при підготовці спеціалістів на зміни в економіці, в інформаційній системі в результаті науково-технічного прогресу;

індивідуалізація навчання, реалізація якої зумовлює виникнення між суб’єктами навчання атмосфери співтворчості, що сприяє поліпшенню якості сприйняття інформації та підвищенню професійної компетентності.

Основними ознаками, визначальними елементами кредитно-модульної технології навчання є дидактичні поняття кредиту й модуля.

Кредит — це комплекс навчальних дисциплін з узятими студентом зобов’язаннями вчасного і якісного їх засвоєння. Кредит спонукає індивіда добровільно обирати ті чи інші навчальні дисципліни в структурно-логічній послідовності, визначає оптимально повне навчальне навантаження, що виділяється на вивчення обраного предмета і зобов’язує його продемонструвати стан засвоєння дисципліни під час контролю. Таким чином, уведення в навчальну технологію дидактичного (навчального) кредиту висуває насамперед нові вимоги до формування освітньо-професійних про­грам.

В умовах традиційних технологій навчання освітньо-професійна програма складається з дисциплін інваріантної і варіативної частин. Аналіз навчальних планів свідчить про те, що варіативна складова становить приблизно 30 % і поділяється на цикл за вибором навчального закладу ( 18 %) і цикл дисциплін на вибір студента ( 12 %). Вибір навчальним закладом дисциплін зумовлюється також можливостями професорсько-викладацького складу, наукових шкіл, які проводять дослідження за певними напрямами.

Кредитна система в ідеалі передбачає усвідомлений вибір суб’єктом навчання для поступового вивчення всіх навчальних дисциплін як з інваріантної, так і з варіативної частин, зважаючи лише на свої інтелектуально-фізичні можливості й послідовність їх вивчення (структурно-логічні схеми). Отже, кредитна система, з одного боку, дає змогу максимально демократизувати, диференціювати та індивідуалізувати навчальний процес, а з іншого — зобов’язує якісно засвоювати зміст вищої освіти й таким чином забезпечити об’єктивне визнання результатів навчання в різних закладах і країнах.

Навчившись обирати для послідовного засвоєння нормативну частину навчальних дисциплін і виконувати свої зобов’язання, індивід, таким чином, готується до ще відповідальнішого вибору циклу навчальних дисциплін варіативної частини.

Модуль (від латинського «modulus» — «міра») — це концептуальна, змістовно, науково-методично і сенсово-логічно завершена одиниця навчального матеріалу, яка відповідає конкретній дидактичній меті й інтегрується в ціле; метод і прийом навчання, що передбачає певну систему дій при вивченні матеріалу. Модуль також виконує й управлінські функції, оскільки його зміст передбачає цільову програму дій, самоконтроль і контроль пізнавальної діяльності, відносне її регулювання, стимулювання та мотивацію.

Суть модульного навчання полягає в тому, що індивід відносно самостійно може працювати із запропонованою йому індивідуальною навчальною програмою, яка містить цільовий план дій, банк інформації й методичне керівництво з досягнення дидактичних цілей. Функції педагога можуть варіюватися від інформаційно-контрольної до консультативно-координувальної. Модульний принцип дає можливість послідовно нарощувати й поглиблювати підготовку за рівнями (модулями) складності навчального матеріалу з розвитком системного мислення.

Існують різні критерії розподілу навчального матеріалу на модулі: за ступенем обов’язковості навчання, за циклами дисциплін, за глибиною вивчення матеріалу (вступні, історичні, методологічні тощо). Існують такі підходи до побудови модулів: функціональний, технологічний, організаційний, елементний тощо.

Функціональний підхід побудови модулів передбачає:

формування модулю з орієнтацією на психолого-профе­сійні рівні функціональної діяльності спеціаліста;

створення модулю з націленістю на міждисциплінарну організацію діяльності викладачів;

нерівнозначність модулів, спрямованих на формування різних видів діяльності;

кожний модуль має свій завершений результат за змістом, методикою навчання, технологією; кожний модуль завершується системою контролю, яка виступає вступним тестом для наступного модулю (виконує роль вхідного контролю).

Інформаційними (навчальними) модулями можуть ви­ступати як цілі дисципліни, так і окремі розділи дисципліни, спецкурси, факультативи тощо.

Діяльнісними (контрольними) модулями можуть бути лабораторні практикуми і лабораторні роботи, спецпрактикуми, технологічні і педагогічні практики, курсові і дипломні роботи, реферати тощо.

Інформація, що міститься в модулі, може мати найширший спектр складності і глибини при чіткій структурі та єдиній цілісності, що спрямовано на досягнення інтегрованої дидактичної мети. Оскільки завдання навчання можуть з часом змінюватися, а навчальний матеріал періодично переглядатися і оновлюватися у зв’язку з неперервним розвитком науки і техніки, у структурі модуля закладається базова і варіативна частина. Варіативність залежить як від зміни й оновлення змісту інформації, так і від напряму спеціалізації студентів. Завдяки цьому на практиці реалізуються принципи гнучкості й динамічності вищої освіти без зниження якості підготовки спеціалістів. Кожний із модулів повинен містити самостійний блок інформації з внутрішньою структурою і логікою побудови, унаслідок чого може вивчатися окремо від інших. Базову і варіативну частини можна виділити в структурі будь-якого модуля, де індивід може отримати інформацію в разі виникнення необхідності. За таких умов потреби особистості задовольняються досить повно.

Відповідно до основних принципів концепції модульної освіти, студенту першого курсу надається можливість самостійно або з допомогою викладача-консультанта визначити мету навчання, до чого першокурсник певною мірою підготовлений у процесі попереднього навчання. Після цього він одержує кредит, який утворюється з інформаційно-діяльнісних модулів, на основі чого складається індивідуальний на­вчальний план студента, котрий визначає тактику і стратегію навчання у ВНЗ, а також рівень його прагнень (бакалавр, магістр). Кредити, які одержує суб’єкт навчання, повинні забезпечувати базову, спеціальну і гуманітарну підготовку.

Між кредитом і модулем існують складні діалектичні взаємозв’язки.