Розділ «Частина ІІІ. Прикладні аспекти педагогіки»

Активізувальна модель спрямована на стимулювання пізнавальної діяльності за рахунок упровадження проблемного навчання і розв’язання навчальних завдань.

Вільна модель орієнтована на спонтанність у саморозвитку особистості, а навчання розглядає як супровід її природного розвитку.

Не дивлячись на помітні відмінності гілок традиційного навчання, їх об’єднує те, що творчість з боку того, хто навчається, або відсутня зовсім, або зведена до мінімуму. Власне творча активність учнів (студентів) залишається поза увагою педагогів. Тому будь-яка з моделей традиційного навчання не в змозі врахувати всю глибину і складність психологічного складу кожного учня (студента). Усе це вимагає пошуку таких технологій навчання, у межах яких можливі нові рішення в організації навчального процесу. При цьому в прогнозуванні результатів різних технологій навчання велике значення повинно надаватись виявленню особистісного смислу навчання та емоційного задоволення від навчальної діяльності. Це сприяло б створенню сприятливих умов для усвідомлення особистістю істинного значення нового знання, активізувало її самоосвіту і самовиховання. Сучасна освітня практика, побудована на вольових началах, вичерпала себе в плані підвищення ефективності навчання, її не можна ні покращити, ні вдосконалити, а треба замінити іншою.

Як реакція на потребу в гуманістичній освіті і підготовці творчих працівників, у багатьох суспільствах в останні роки активізувалися пошуки інноваційних педагогічних технологій.

Інноваційна педагогічна технологія — цілеспрямоване си­стематичне та послідовне впровадження в практику прийомів, способів педагогічних дій та засобів, що охоплюють цілісний навчально-виховний процес від визначення його мети до одержання очікуваних результатів.

Інноваційну педагогічну технологію слід розглядати як комплексний, інтегрований процес, який включає суб’єктів, ідеї, способи організації інноваційної діяльності і забезпечує результативність нововведення.

Інноваційна педагогічна технологія покликана переводити інноваційні новоутворення в систему норм, вказівок, засобів та прийомів, яка забезпечувала б їхню реалізацію на практиці в певних умовах.

Найбільш поширеними науковими концепціями сучасних технологій навчання стали:

1) асоціативно-рефлекторне навчання. У його межах розроблена теорія формування понять (Д. Богоявленський, Н. Менчинська, О. Кабанова-Меллер та ін.);

2) теорія поетапного формування розумових дій (П. Гальперін, Н. Тализіна). В її основі — ідея принципової спільності будови внутрішньої і зовнішньої діяльності людини. Згідно з цією теорією, розумовий розвиток (як і засвоєння знань, навичок, умінь) відбувається поетапно: від «матеріальної» (зовнішньої) діяльності до внутрішнього розумового плану. Унаслідок такого переходу дії із зовнішніми предметами перетворюються в розумові — інтеріоризуються;

3) суггестопедична концепція навчання (В. М’ясищев, Д. Узнадзе, Б. Паригін, Г. Лозанов та ін.) — навчання на основі емоційного навіювання в стані бадьорості, що спричиняє надзапам’ятовування. Це комплексне використання вербальних і невербальних, зовнішніх і внутрішніх засобів суггестії (навіювання). Реалізація цієї концепції передбачає особливі психолого-педагогічні умови навчання;

4) теорія нейролінгвістичного програмування (НЛП) розглядає процес навчання у вигляді руху інформації крізь нер­вову систему людини;

5) теорії змістового узагальнення Ельконіна-Давидова. В основу покладено гіпотезу про основну роль теоретичного знання, зокрема змістового узагальнення у формуванні інтелекту.

Інноваційні технології в навчальному процесі у вищій школі охоплюють його зміст, сутнісні характеристики, весь комплекс дидактичних прийомів, які застосовуються в педагогіці в цілому, зокрема у вищій освіті. До них належать: постійне наукове забезпечення навчання відповідними інформаційними технологіями; впровадження в лекційні курси методології та методики науково-дослідного пошуку; застосування науково-дослідних занять; перетворення студентських відповідей, рефератів на семінарах у різновид захисту відповідних концептуальних положень нормативних і спеціальних курсів; системне поєднання аудиторних і позааудиторних занять у єдиний навчально-виховний комп­лекс.

Освітня технологія — педагогічна система, яка інтегрує способи та засоби організації, проведення, управління освітнім процесом, спрямовані на підвищення його ефективності через досягнення запланованих результатів з одночасним забезпеченням сприятливих умов для всіх учасників педагогічного процесу.

Педагогічна технологія — процес створення і впрова­дження адекватної до потреб і можливостей особи­стості і суспільства науково обґрунтованої сукупності педагогічних дій, операцій і процедур, яка в результаті упорядкованих професійних дій педагога при оптимальності ресурсів і зусиль усіх учасників педагогічного процесу гарантовано забезпечує ефективну реалізацію прогнозованого результату, спрямованого на соціалізацію, особистісний і професійний розвиток і саморозвиток людини.

Інноваційна педагогічна технологія — цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчально-виховний процес від визначення його мети до очікуваних результатів.

1. Розкрийте суть освітньої, педагогічної технологій.

2. У чому полягають особливості педагогічної техно­логії?

3. Охарактеризуйте структурні складники педагогічної технології.