Розділ «Частина ІІІ. Прикладні аспекти педагогіки»

Якщо в кредитах визначають оптимальний час повного навчального навантаження студента для засвоєння змісту навчальної дисципліни чи курсу, то модуль, як одиниця вимірювання змісту, дає можливість змоделювати іншу, більш продуктивну технологію навчання, яка дає змогу засвоювати зміст навчального предмета не семестровим відрізком (традиційна система навчання), а логічно завершеними частинами (модулями). Кількість змістових одиниць модуля резонує з виділеним часом на їх засвоєння, упродовж якого суб’єкти навчання спроможні реалізувати психолого-педагогічні й кібернетичні вимоги до цілісного процесу засвоєння модульної сукупності знань і тим самим досягти оптимального ефекту в навчанні.

Кредитно-модульне навчання вимагає складання на­вчальних програм предмета на принципово інших, порівняно з традиційним та суто модульним навчанням, засадах. З одного боку, виходячи з кількості виділених кредитів на його вивчення, навчальну дисципліну поділяють на скінчену кількість логічно завершених частин (модулів), а з іншого, — визначають сукупність елементів знань модуля у структурних взаємозв’язках, а також найголовніші, тобто ті знання, які треба засвоїти (генералізація знань).

Оскільки дидактичний кредит не лише визначає повне навчальне навантаження для здобуття того чи іншого освітньо-кваліфікаційного рівня чи засвоєння навчальної дисципліни, а й спонукає суб’єктів навчання виявляти ініціативу, добровільно обираючи для засвоєння систему навчальних дисциплін, він істотно впливатиме на модульну технологію. Якщо модуль регулює в навчальній технології змістову компоненту із урахуванням кількості елементів знань модуля, рівня їх складності, прийомів й методів навчання, то кредит передусім впливає на вибір форми навчання (індивідуальна, індивідуально-групова, групова, колективна). Форма організації засвоєння знань з предмета залежатиме від того, скільки індивідів обере його у своїх навчальних зобов’язаннях. Крім того, кількість кредитів, що виділяється на засвоєння тієї чи іншої дисципліни, впливатиме на модульний розподіл часу.

Уведення кредитно-модульної системи у вищій освіті потребує зміни змісту й технології навчального процесу, створення нової системи оцінки знань і професійної компетентності майбутнього фахівця.

Ефективність навчання залежить від адекватного (складності та важливості дисциплін у підготовці фахівця) розподілу кредитів на той чи інший предмет.

Кредитно-модульна технологія навчання за певних умов може значно підвищити ефективність і якість підготовки фахівців, забезпечити самореалізацію особистості, розкриття її творчого потенціалу. Застосування при цьому модульних технологій навчання сприяє розв’язанню суперечностей між діяльністю навчання і професійною діяльністю, між швидкою зміною потреб в освіті і жорст­кою фіксовані­стю змісту і структури традиційних освітніх програм, між необхідністю орієнтування змісту навчання на особистісні якості студента і обмеженими можливостями традиційних програм навчання.

Одним із найбільш уразливих місць у технології контролю в умовах кредитно-модульного навчання є оцінювання результатів навчальної діяльності тих, хто навчається.

Традиційна 5-бальна система оцінки усереднює, нівелює індивідуальні якості студентів. Уведення багатобальної си­стеми дозволяє, з одного боку, відбити у великому діапазоні індивідуальні здібності студентів, а з іншого, об’єктивно оцінити в балах їх витрати на виконання інших видів робіт. Під час підведення підсумків, якщо це необхідно, отримані студентом бали легко переводяться у звичну систему відміток «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно». Проте механічний перехід до іншої шкали оцінювання не знімає гостроти проблеми, оцінювання знань не є самоціллю в педагогічному процесі. Ключовими питаннями залишаються параметри і мета контролю. Так, просте переведення, наприклад, у 20-бальну шкалу не підвищить рівень знань студента, а лише допоможе ранжувати групу за рівнем підготовки.

Тому кредитно-модульне навчання потребувало роз­робки і впровадження рейтингової технології контролю, яка перед­бачає накопичення оцінок за певний період навчання й за різнобічну діяльність і відображає не тільки якість знань і вмінь, а й точність у роботі, активність, самостійність, творчість студента.

Поняття «рейтинг» у перекладі з англійської (від to rate — оцінювати) — оцінка, ранг, клас, розряд. Він означає порядкову позицію того чи іншого об’єкта серед інших об’єктів залежно від певних оціночних характеристик.

Узагальнюючи відомі особливості організації системи рейтингового контролю, можна сказати, що рейтинг студента — це сума балів, яку він отримує за всіма видами поточного, проміжного та підсумкового контролю знань.

Рейтинг виступає як засіб упорядкування студентів залежно від їх навчальних досягнень і водночас як науково-обґрунтована форма організації не тільки контролю знань, але й навчального процесу в цілому. Дослідження виявили можливість існування великої кількості різних рейтингових показників не тільки в навчальному процесі, але і на інших рівнях педагогічної системи вищої школи.

Рейтингова технологія передбачає розрахунок кількісних показників навчальних досягнень студентів на різних етапах процесу навчання. Рейтинг навчальних досягнень студента визначається як інтегральний показник досягнень у навчанні. Залежно від виду педагогічного контролю розраховується рейтинг початкового рівня навченості студента, поточний рейтинг, рейтинг за модулем, рубіжний рейтинг, рейтинг із дисципліни, екзаменаційний рейтинг, підсумковий рейтинг студента. Ці дані формуються на кафедральному рівні. На їх основі визначаються сумарні рейтинги з усіх або кількох дисциплін на факультетському рівні: сумарний поточний рейтинг, сумарний рубіжний, сумарний підсумковий, семестровий рейтинг, випускний (рейтинг спеціаліста).

Рейтингова технологія контролю базується на персоналізації та диференціації оцінювання навчальних досягнень студента на всіх етапах процесу навчання, забезпечує стимулювальну, розвивальну й особистісно-творчу функції одер­жаних знань. Це сприяє формуванню у студентів адекватної самооцінки та професійному зростанню майбутнього фахівця.

Модульний принцип дозволяє здійснювати проміжний контроль за знаннями студентів. Вивчення модуля (блока) завершується особливими формами контролю.

Організація контролю в умовах кредитно-модульного навчання будується на системному аналізі діяльності студента і на відмінних від традиційного навчання правилах:

1. Виходячи з моделі спеціаліста, проектуються на­вчальні кредити.

2. Увесь курс поділяється на модулі.

3. Виокремлюються основні поняття, закони, закономірності, а також знання, професійні вміння й навички.

4. З кожного модуля створюється методичне забезпечення — банк задач, контрольних питань, вправ, програмованих і творчих завдань, розрахованих на різний рівень засвоєння і діяльності студента, а також завдань, пов’язаних з його майбутньою професією.