Розділ «Частина ІІІ. Прикладні аспекти педагогіки»

Жанр наукової статті вимагає дотримання таких правил:

назва статті повинна стисло відбивати її головну ідею, думку;

ініціали ставлять перед прізвищем;

слід уникати стилю наукового звіту чи науково-популярної статті;

недоцільно ставити риторичні запитання, мають пере­важати розповідні речення;

не слід перевантажувати текст цифрами 1, 2 тощо при перелічуванні тих чи інших думок, положень; перелік елементів, позицій слід починати з нового рядка, відокремлюючи їх одне від одного крапкою з комою;

цитати в статті використовуються досить рідко; необхідно зазначити основну ідею, а після неї в дужках указати прізвище автора, який уперше її висловив;

доцільно вказувати не менше восьми джерел у списку використаної літератури;

використані джерела подаються в квадратних дужках.

Для визначення обсягу виданих або підготовлених до друку статей існує спеціальна система підрахунку, основу якої складає друкований (авторський аркуш). Він дорівнює 40 000 друкованих знаків (включаючи пробіли між словами, розділові знаки, цифри тощо). Як правило, 1 др. арк. — це 22—24 сторінки тексту, надрукованого через 1,5 інтервали кеглем 14.

Додаток Д

Із історії самостійної роботи студентів

Світова практика показала ефективність застосування самостійної роботи студентів, вона лягла в основу деяких оригінальних систем освіти, наприклад, системи індивідуалізованого навчання, створеної американським психологом і педагогом Ф. Келлером для ВНЗ (так званого Келлер-плану). Келлер-план передбачає, зокрема, індивідуальну працю студентів у властивому їм темпі; використання лекцій лише з метою мотивації і загальної орієнтації студентів; застосування друкованих матеріалів; поточну оцінку засвоєння матеріалу за розділами курсу асистентами викладача. Експериментальні перевірки, проведені в 70—80-х роках ХХ ст., підтвердили вищу ефективність Келлер-плану в досягненні викладачами навчальних цілей порівняно з традиційним на­вчанням (Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; голов. ред. В. Г. Кремень. — К.: Юрінком Інтер, 2008. — С. 805).

Розділ 5. Освітні технології

5.1. Поняття освітньої технології

Поняття «технологія» у педагогічній науці пройшло певні етапи свого розвитку. Спочатку мова йшла про технізацію навчального процесу, чому сприяла розробка в середині 20-х років ХХ ст. технічного пристрою для перевірки виконання контрольних завдань. У 50-ті роки проблеми педагогічної технології пов’язувались із використанням про­грамованого навчання. Масове впровадження різних освітніх технологій, насамперед технологій навчання, спостерігається з 60-х років XX ст. у зв’язку з розробкою питань комп’ютерного навчання.

Слово «технологія» містить два складники: 1) «техно», що одночасно означає і мистецтво (уміння, майстерність), і ремесло (професійне заняття, професія); 2) «логія» — наука, опис. Тобто пряме значення терміна «технологія» можна тлумачити як опис, з одного боку, майстерно здійсненої професійної, а з іншого — досконалої, оптимально організованої діяльності.

Освітня технологія — педагогічна система, яка інтегрує способи та засоби організації, проведення, управління освітнім процесом, спрямовані на підвищення його ефективності через досягнення запланованих результатів з одночасним забезпеченням сприятливих умов для всіх учасників педагогічного процесу.

В освітній технології є всі ознаки системи: мета, зміст, форми, методи, логіка процесу, взаємний зв’язок усіх ча­стин, цілісність. Їй властиві керованість, цілеспрямованість, планування, поетапна діагностика, варіювання засобів і методів, корекція результатів. Сучасні педагогічні технології гарантують досягнення певного рівня навчання, є ефективними за результатами й оптимальними в часі, витратах сил і засобів.

У сучасному педагогічному обігу поняття «освітні техно­логії» часто ототожнюють з поняттям «педагогічні технології», проте перше з цих понять є більш широким: освітні технології, крім педагогічних технологій, які стосуються безпосередньо організації навчально-виховного процесу (технології навчання, виховання), включають технології управління освітою, самоосвітні технології.