Розділ «Частина ІІІ. Прикладні аспекти педагогіки»

3. Запам’ятовуванням — процесом збереження і відтворення.

4. Оволодінням динамічним читанням, коли людина одним поглядом охоплює одразу кілька слів або навіть абзац. Пам’ять і мислення сприймають увесь текст.

Своєрідним каталізатором процесу читання є увага, оскільки саме здатність суб’єкта керувати своєю увагою визначає ефективність читання, його темп, стомлення.

Окремі положення культури читання студента наукової літератури можна представити у вигляді пам’ятки:

1. Знати короткі відомості про автора.

2. Осмислити зміст книги для короткого викладу в групі, на екзамені.

3. Висвітлити у процесі аналізу головні проблеми, висунуті автором; показати їх розвиток.

4. Розкрити, чим збагатила книга.

5. Висловити думку про те, чи можна використовувати певні положення, думки автора в майбутній професійній діяльності.

6. Дати особисту оцінку праці.

Види самостійної роботи з друкованим матеріалом можуть бути різноманітними, зокрема:

1. Самостійне вивчення за підручником, іншими джерелами. Досвідчені викладачі спеціально виділяють деякі нескладні питання для самостійного їх вивчення за книгами.

2. Попереднє ознайомлення з навчальним матеріалом з теми наступного заняття з метою введення студентів у те коло питань, яке доведеться вивчати на занятті (студенти читають матеріал підручника, ставлять питання за матеріалом прочитаного, а також записують питання, на які не можуть відповісти). На заняттях викладач відповідає на запитання і далі сам ставить питання.

3. Підготовка відповідей за підручником, іншими джерелами на поставлені запитання. Для цього студенти повинні прочитати текст, визначити головну думку, знайти обґрунтування головної думки, тобто виділити певні факти, положення, що містяться в тексті для обґрунтування головного, здійснити логічний взаємозв’язок між фактами, положеннями та по­ставленим питанням.

4. Читання тексту підручника, навчального посібника з метою закріплення здобутих знань. Такий вид самостійної роботи потребує порівняння фактів, явищ, угруповання матеріалу за певною ознакою тощо.

5. Розгляд і аналіз таблиць, малюнків, ілюстрацій, розташованих у тексті підручника.

6. Записи з самостійно прочитаного: виписки, цитати, складання плану, тез, конспектів, анотування. Така робота проводиться під час вивчення першоджерел (літературних творів, наукових статей, історичних документів тощо).

7. Підготовка повідомлень, рефератів, доповідей, рецензій, курсових, дипломних робіт, що вимагає від студентів не тільки вмінь працювати з літературою, але й її добору.

Робота з книгою та іншими друкованими джерелами, по-перше, дає можливість студентам самостійно набувати нових знань, закріплювати їх, розширювати та поглиблювати набуті на заняттях знання; по-друге — спонукає їх до оволодіння методами самоосвіти, а саме: способами користування книгою, засобами інформації, загальними і спеціальними журналами, радіо, телебаченням, касетами та платівками, довідковою літературою.

Самостійна робота з книгою забезпечує реалізацію прин­ципу індивідуального підходу в навчанні, дозволяючи диференціювати навчальні завдання, сприяти міцності опанування знань, розвитку пізнавальної активності студентів.