Розділ «Частина ІІІ. Прикладні аспекти педагогіки»

Підготовка до заліків і іспитів. Заліки і іспити — державні форми перевірки знань, умінь і навичок студентів — сприяють систематизації знань з навчальних дисциплін, стимуляції майбутніх фахівців до більш глибокого і міцного засвоєння основ наук.

Підготовку студентів до заліків і іспитів слід починати з самого початку вивчення курсу, тобто здійснювати її си­стематично і рівномірно. Для цього необхідно прискіпливо, усвідомлено готуватися до кожного навчального заняття: установлювати в навчальному матеріалі смислові, причиново-наслідкові зв’язки, систематизувати матеріал в межах теми, розділу, курсу, використовувати прийоми логічного і механічного запам’ятовування, періодично повертатися до раніше вивченого, здійснювати систематичний самоконтроль.

У період екзаменаційної сесії студенту важливо ще раз звернутися до програми з конкретної навчальної дисципліни, на її основі скласти план повторення і систематизації навчального матеріалу на кожний день з таким розрахунком, щоб останній день або частина його були відведені для по­вторення, узагальнення навчального матеріалу. У цей період особливого значення набуває правильна (наукова) організація розумової праці, режиму, сну і відпочинку.

Для підготовки необхідно відібрати рекомендовані на­вчальні посібники, застосовувати конспекти лекцій і першоджерел, скористатися консультаціями, що проводяться викладачем.

Останнім часом традиційні форми самостійної роботи студентів урізноманітнилися пошуком інформації в Інтернеті, виконанням найпростіших завдань на комп’ютерній техніці. Однак у всіх випадках маємо справу з виключно інформаційно-пошуковими формами роботи, суть яких зводиться до технічної діяльності, а факт існування звіту визнається як показник успішного засвоєння опрацьованого матеріалу. Такі завдання не вимагають навіть глибокої систематизації, не те що творчого осмислення, кон­струювання, моделювання. Ці форми роботи практично не оцінюються, бо передбачається врахування їх результатів в оцінці знань, здобутих студентом під час їх виконання. Проте відомо, що ефективність такої самостійної роботи — надто низька і ретельно виконує її лише частина встигаючих студентів.

Творча (евристична), наближена до наукового осмислення й узагальнення робота можлива лише як результат організації самостійного навчання з обов’язковою присутністю в ній цілепокладання та його досягнення за допомогою ефективних технологічних схем самоосвіти. Окрім того, така робота повинна бути індивідуалізованою з урахуванням рівня творчих можливостей студента, його навчальних здобутків, інтересів, навчальної активності тощо, тому для оптимізації самостійної роботи студентів потрібні нові її форми.

Сьогодні методологією процесу навчання та, відповідно, оцінювання знань студента визначено його переорієнтацію зі суто лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форму.

Сучасний стан інформаційного забезпечення звів суть лекції до консультативно-оглядового означення проблеми та аналізу можливих напрямків її вирішення. Усі світові та пропоновані останнім часом національні стандарти за основу навчання беруть самостійну, творчу роботу того, хто навчається. На цьому принципі базуються і новітні, включно інформаційні, технології навчання. Часто причиною неуспішності студента в сучасних умовах соціально-економічного, політичного, психологічного та побутового перевантаження є його невміння організувати свою навчальну діяльність поряд із соціальною та побутовою зайнятістю. Тому завданням нинішнього дня для педагога є допомога студентові в організації навчальної та інших видів діяльності і чітке розмежування тих видів навчальних робіт, які виконуються в аудиторії та в позааудиторний час. Пошук практичної реалізації такого принципу навчання привів до ідеї використання в навчальному процесі, крім традиційних форм самостійної роботи студентів, індивідуальних навчально-дослідних завдань.

Індивідуальне навчально-дослідне завдання (ІНДЗ) є видом позааудиторної самостійної роботи студента навчального, навчально-дослідного чи проектно-конструкторського характеру, яке виконується у процесі вивчення програмного матеріалу навчального курсу і завершується разом зі складанням підсумкового іспиту чи заліку з певної навчальної дисципліни.

Мета ІНДЗ — самостійне вивчення частини програмового матеріалу, систематизація, поглиблення, узагальнення, закріплення та практичне застосування знань студента з навчального курсу і розвиток навичок його самостійної роботи.

Зміст ІНДЗ — це завершена теоретична або практична робота в межах навчальної програми курсу, яка виконується на основі знань, умінь і навичок, одержаних у процесі лекційних, семінарських, практичних та лабораторних занять, та охоплює декілька тем або зміст навчального курсу в цілому.

Орієнтовна структура ІНДЗ складається зі вступу (за­значається тема, мета і завдання роботи та основні її положення); теоретичного обґрунтування (виклад базових теоретичних положень, законів, принципів, алгоритмів тощо, на основі яких виконується завдання); методів (при виконанні практичних, розрахункових, моделювальних робіт); основних результатів роботи та їх обговорення (подаються стати­стичні або якісні результати роботи, схеми, малюнки, моделі, описи, систематизована реферативна інформація та її аналіз тощо); висновків; списку використаних джерел.

Порядок подання та захисту ІНДЗ: звіт про виконання ІНДЗ подається у вигляді скріпленого (зшитого) зошита (реферату) з титульною сторінкою стандартного зразка та внутрішнім наповненням із зазначенням усіх позицій змі­сту завдання (об’сягом до 10 аркушів); ІНДЗ подається викладачеві, який читає лекційний курс із даної дисципліни та приймає екзамен або залік, не пізніше ніж за 2 тижні до екзамену (заліку); оцінка за ІНДЗ виставляється на заключному занятті (практичному, семінарському, колоквіумі тощо) з курсу на основі попереднього ознайомлення викладача зі змістом ІНДЗ. Можливий захист завдання шляхом усного звіту студента про виконану роботу (до 5 хв.); оцінка за ІНДЗ є обов’язковим компонентом екзаменаційної оцінки (заліку) і враховується при виведенні підсумкової оцінки з навчального курсу. Питома вага ІНДЗ у загальній оцінці дисципліни, залежно від складності та змісту завдання, може становити від 30 % до 50 %.

ІНДЗ розглядається як змістовий модуль, який виконується самостійно й оцінюється як частка навчального курсу з урахуванням у загальній оцінці за курс. Це надає вагомості роботі і робить її значущою.

ІНДЗ визначає зміст і технологію самостійної роботи студента і структурує її.

Індивідуалізація роботи студента виключає списування, дублювання видів робіт і сприяє індивідуальній відповідальності за виконану роботу.

ІНДЗ містить елемент пошукової, частково науково-дослідної роботи і виступає чинником залучення студента до науково-дослідницької діяльності, яка може бути продовжена через виконання курсової, дипломної, магістерської роботи тощо.

Індивідуалізація навчання студента вимагає вдосконалення її організації та методичного забезпечення й суттєво залежить від інформаційного забезпечення сучасними знаннями, новітніми досягненнями науки і техніки, що вирішується шляхом глобальної інформатизації життєдіяльності студента і викладача загалом.

Самостійна робота студентів — робота студентів, що планується, виконується згідно з завданнями викладача і під його керівництвом, але без його безпосередньої участі.

Культура розумової праці — інтегрована якість особи­стості, яка сформована на основі спеціальних знань, умінь і навичок, а також певних якостей особи­стості й визначає ефективність здійснення розумової праці індивіда в на­вчальній діяльності, його готовність до свідомої, раціональної організації її здійснення, що забезпечує підвищення якості навчальної діяльності та формування майбутнього висококваліфікованого фахівця.