Розділ «Частина ІІІ. Прикладні аспекти педагогіки»

Навчально-інтелектуальні вміння:

мотивувати свою діяльність;

раціонально слухати, сприймати інформацію;

запам’ятовувати, зберігати та відтворювати отриману інформацію;

здійснювати спостереження за різними предметними об’єктами, навчальними діями та процесами (планувати, кодувати, узагальнювати інформацію);

логічно осмислювати навчальний матеріал, виділяти в ньому головне: аналізувати, конкретизувати, систематизувати, визначати поняття, порівнювати, узагальнювати, класифікувати, доводити та спро­стовувати судження, пояснювати, обґрунтовувати тощо;

самостійно виконувати вправи, вирішувати проблемні пізнавальні завдання;

дотримуватися правила, алгоритму діяльності.

Рефлексивні вміння:

здійснювати різні способи перевірки та контролю своєї діяльності: за планом, за зразком, поопераційний контроль, самоконтроль усієї навчально-пізнавальної діяльності тощо;

прогнозувати результат діяльності;

володіти способами виправляння помилок;

аналізувати, пояснювати і оцінювати свої дії;

брати участь у взаємному оцінювання результатів розумової праці;

готовність до самоконтролю, взаємооцінки.

Важливими для формування культури розумової праці є такі якості: пізнавальні, які умовно можна поділити на інтелектуальні (самостійність, кмітливість, вдумливість, критичність, рефлексія, уміння аналізувати, аргументувати) та мовні якості — правильність, точність, лаконічність, логічність, виразність мови, які необхідні для вираження результатів розумової праці.

Спроможність особистості тривалий час виконувати розумову роботу забезпечує працездатність. Правильна організація режиму праці й відпочинку впродовж доби, тижня, семестру, навчального року сприяє підтриманню високого рівня психічного й фізичного здоров’я.

Під впливом тривалого навантаження на організм лю­дини відбувається тимчасове об’єктивне зниження праце­здатності, тобто розвивається особливий стан організму — втома, яка супроводжується втратою інтересу до роботи, бажанням зупинити діяльність, негативними емоційними реакціями. Усе це може призводити до порушення нормального фізіологічного функціонування організму, підвищення кров’яного тиску, зміни ЕКГ, збільшення легеневої вентиляції й уживання кисню, підвищення температури тіла. При розумовій праці втома залишається довше, ніж при фізичній. Поява втоми залежить від виду навантаження, локалізації його впливу, часу, необхідного на поновлення працездатності. Виокремлюють фізичну, розумову, гостру, хронічну, нервово-емоційну та інші види втоми. Відтак організму людини необхідний відпочинок, рекреація, для поновлення сил після розумового навантаження, для по­кращення самопочуття, особистого відчуття внутрішнього стану фізіологічного та психологічного комфорту чи дискомфорту.

Упродовж доби людина має декілька піднесень і спадів фізіологічної активності організму. Вдень з 10 до 12 години і з 16 до 18 години організм максимально стійкий до кисневого голоду. Цей час найбільш сприятливий для виконання фізичної роботи, прийняття рішень, нових починань. Уночі піднесення фізіологічної активності припадає на проміжок часу від 0 до 1 години. Часто ця пора використовується для творчості працівниками інтелектуальної сфери. Встановлено, що на 5—6 годину ранку припадає найбільш значний добовий підйом і потенційно має місце найвищий рівень працездатності людини.

Одним з головних ресурсів підвищення якості розумової праці та працездатності є правильно організоване робоче приміщення студента: стан повітряного середовища (температура, вологість, рух повітря), фізичного простору роботи (простір, світло, чистота тощо).