Розділ «Частина ІІ. Теорія навчання і виховання»

сприяє соціалізації особистості, бо допомагає особи­стості відчувати складність соціальних відносин, формувати соціальну позицію, виявляти свої можливості в реалізації лідерських функцій;

забезпечує виховання якостей, які необхідні для подолання складностей соціального життя;

розвиває організаторські здібності членів колективу, збільшуючи кількість умілих організаторів конкретних справ;

формує почуття відповідальності;

виховує самостійність як рису людини, її ініціативність;

розвиває взаємини спільної відповідальності;

сприяє самоактивізації, здійсненню саморегулювання, самоконтролю, що забезпечує управління процесом розв’язання різноманітних завдань.

Важливість зростання ролі самоврядування як ефективного фактора згуртування колективу і підвищення його виховного впливу детермінується низкою чинників.

По-перше, самоврядування в Україні має глибоке національне коріння, у тому числі власні традиції в україн­ській національній освітній системі, здобутки та певний досвід його організації. По-друге, інтеграція України до Європей­ського співтовариства та перехід до ринкової економіки, безумовно, впливають на демократизацію всіх ланок життєдіяльності суспільства. По-третє, узагальнення і рекон­струкція активності людини в громадському житті суспільства через висвітлення їх участі в діяльності органів само­врядування дозволяє формувати справжню еліту нації, сприяє професійному зростанню фахівців, формуванню в них якостей керівників та організаторів трудових колективів, потенційних лідерів, формує і розвиває навички управ­лін­ської діяльності, роботи з колективами. Це має важливе значення для кадрового забезпечення економічних і політичних реформ в Україні.

Самоврядування є своєрідним індикатором, за допомогою якого можна безпомилково визначити позицію людини, а саме: чи є вона лише об’єктом виховного впливу, споживачем певної інформації, чи — суб’єктом, творцем своєї особистості, активним учасником суспільного життя.

Важлива роль у формуванні майбутньої еліти нації належить студентському самоврядуванню. Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» органи студентського самовря­дування, які є невід’ємною частиною громадського само­врядування відповідних навчальних закладів, можуть мати різноманітні форми, а саме: сенат, парламент, старостат, студентська навчальна (наукова) частина, студентські деканати, ради тощо).

Важливим завданням студентського самоврядування є виявлення лідерів серед студентської молоді, формування та виховання в них соціальної активності та професійної відповідальності шляхом залучення до соціально значущої діяльності. Становлення студентського самоврядування супроводжується, по-перше, участю в цьому процесі студентських активістів. Формуючи організаційну вертикаль (навчальний заклад — факультет — курс — академгрупа, старостати гуртожитків — поверхів — блоків тощо), розбудовуючи структурні підрозділи самоврядування за напрямами діяльності (навчально-виховний, науково-дослідний, культурно-масовий, інформаційний, правовий, різноманітні клуби за інтересами тощо), студенти набувають цінного досвіду організаторської роботи, заздалегідь визначають своє місце у вирішенні певних питань щодо навчання і виховання, організації змістовного дозвілля.

У студентському самоврядуванні беруть участь особи, які навчаються у вищому навчальному закладі, і на рівних правах.

Студентське самоврядування забезпечує захист прав та інтересів осіб, які навчаються, та їхню участь в управлінні вищим навчальним закладом.

Студентське самоврядування здійснюється особами безпосередньо та через органи студентського самоврядування, що обираються шляхом таємного голосування, на рівні студентської групи, факультету, гуртожитку, вищого навчального закладу. Залежно від контингенту студентів, типу та специфіки вищого навчального закладу студентське самоврядування може здійснюватися на рівні курсу, спеціальності, студентського містечка, структурних підрозділів вищого навчального закладу.

У своїй діяльності органи студентського самоврядування керуються законодавством, рішеннями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, та відповідного центрального органу виконавчої влади, у підпорядкуванні якого знаходиться вищий навчальний заклад, статутом вищого навчального закладу.

Органи студентського самоврядування:

1) приймають акти, що регламентують їхню організацію та діяльність;

2) проводять організаційні, наукові, культурно-масові, спортивні, оздоровчі та інші заходи;

3) сприяють працевлаштуванню осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі;