Розділ «Частина ІІ. Теорія навчання і виховання»

Отже, колектив — усталене об’єднання людей, яке має загальну суспільно значущу мету, спільну діяльність, спрямовану на реалізацію цієї мети, і яке характеризується стосунками взаємної відповідальності.

У чому полягає виховне значення колективу:

1. Колектив є своєрідною ланкою, що з’єднує між собою суспільство і особистість. Це мікросередовище, яке сприяє перетворенню норм і ціннісних орієнтацій суспільства в норми, цінності конкретної особистості. В. Сухомлинський відзначав, що людина — істота суспільна і саме завдяки суспільству в людині формуються її людські риси, тобто відбувається соціалізація. Отже, колектив сприяє соціальній адаптації особи­стості в реальному житті, її участі в громад­сько-су­спільній діяльності.

2. Колектив сприяє реалізації мети виховання — усе­бічному розвитку особистості: розвитку організатор­ських здібностей, умінню розумно поєднувати особистісні інтереси й інтереси інших.

3. У колективі відбувається процес взаємного збагачення, розвиток його членів, тому що кожен з них приносить до колективу свій індивідуальний досвід, здібності, інтереси й одночасно освоює те, що несуть інші.

У колективі людина інтегрована в широку систему стосунків. Взаємодія членів колективу розгортається на інформаційному, діяльнісному та емоційному рівнях. Інформаційний рівень передбачає взаємодію членів колективу в процесі обміну інформацією, обговоренні проблем, що виникають, спільному пошуку рішень, прогнозуванні і плануванні майбутнього. На діяльнісному рівні взаємодія в колективі розгортається як співпраця його членів у різних видах колективної діяльності за інтересами, у розробці та практичній реалізації спільних проектів, у корекції дій, спрямованих на досягнення загальних цілей. Емоційний рівень взаємодії в колективі відображає домінантні емоційні стани його членів, їхні спільні переживання, гуманістичні та суспільно значущі мотиви діяльності.

Колектив, таким чином, формує різноманітні відно­сини між людьми: ділового співробітництва, відповідальності, взаємодопомоги, доброзичливості. Крім того, у колективі формується почуття душевного комфорту, психологічної значущості, що сприяє виявленню творчої ініціативи, почуття гордості, радості.

4. Колектив є ареною самовираження, самоствердження особистості, сприяє розвитку і збагаченню природних задатків людини, її творчої індивідуальності, прилученню до духовних цінностей суспільства, формуванню певних якостей особистості: відповідальності, гуманності, непримиренності до егоїстичної байдужості, дисциплінованості тощо. Велике значення в реалізації цієї функції колективу має спілкування, його багатство, емоційна глибина, духовна повнота, адже спілкування — це задоволення потреби людини в людині, яке може підносити особистість, виявляти її моральну красу.

Колектив розвиває й збагачує природні здібності людини, формує соціально необхідні якості, впливає на моральність особистості, дисциплінує суб’єкта, привчаючи його до виконання вимог суспільств, залучає до певного рівня культури.

У різних соціальних інститутах розрізнюють колективи первинні і загальні.

Первинний колектив характеризується тим, що його члени знаходяться у постійних ділових, дружніх, побутових стосунках. А. Макаренко вважав, що оптимальна кількість членів колективу не може бути меншою за 7 і більшою за 15 осіб. Якщо менше 7 людей, колектив перетворюється на замкнену групу друзів і приятелів. Якщо більше 15 людей, з’являється прагнення до розподілу на два колективи. Оптимальна кількість членів колективу дає можливість відчувати його членам свою єдність, міцність, спаяність, а також сприймати колектив як організацію, яка має певні обов’язки і відповідальність.

Прикладами первинного колективу є шкільний клас, академічна група студентів, бригада. Вони є підструктурними одиницями загального колективу (школи, ВНЗ, підприємства).

Розрізнюють також колективи постійні й тимчасові, одновікові й різновікові.

Будь-який первинний колектив характеризує його офіційна (формальна) і неофіційна (неформальна) структура. Формальні групи створюються на основі будь-яких офіційних документів. Положення члену колективу (його соціальний статус) визначається тим, якою мірою він реалізує свою соціальну роль (виконавця, організатора та ін.). Неформальні групи виникають на основі симпатій, близькості поглядів, переконань. Вони не передбачаються ніякими інструкціями.

Ставлення до людини в колективі може бути позитивним, індиферентним (нейтральним), негативним. Останнє здебільшого сприяє негативним емоціям людини, гальмує її діяльність, стримує ініціативу, творчість. У несприятливих умовах знаходяться й ті члени колективу, які знаходяться в нейтральній системі колективних взаємин. Тому важливо вивчати становище людини в системі колективних відносин, щоб забезпечити їй сприятливе положення в колективі для її виховання, розвитку і самовдосконалення.

Місце індивіда в колективі визначають різні фактори: моральні, вольові, інтелектуальні якості, фізична сила, зо­внішній вигляд, стан у сім’ї, товариськість; уміння встановлювати контакти.

Підвищенню соціального статусу конкретної особи­стості в колективі сприяє її вміння встановлювати контакти з іншими членами колективу, рівень знань, умінь, бажання допомогти іншому, зовнішній вигляд, навіть фізична сила.

Негативне ставлення виникає, коли людина байдужа до своїх справ і до справ товаришів, безпідставно протистоїть колективу.

Якості, що приваблюють інших, — це інтелектуальні (загальний розвиток, широта знань), ставлення до навчання і праці (настирливість, відповідальність, старанність), товариськість, добродушність, делікатність, тактовність, воля тощо.

Неформальні групи певною мірою визначають особливості колективу, ступінь його впливу на особистість. Ідеальна ситуація — коли формальні і неформальні структури доповнюють одна одну, коли офіційні лідери колективу мають високий статус у сфері виборчих відносин, а лідери малих груп, що користуються авторитетом, є носіями позитивних цінностей.