Розділ «Частина ІІ. Теорія навчання і виховання»

Моральна культура — найголовніший компонент духовного життя людини, який характеризує її досягнення в оволодінні основами моралі як сукупності принципів, вимог, норм, правил, які регулюють дії в усіх сферах її життя, у формуванні моральної свідомості, розвитку моральних почуттів, виробленні звичок моральної поведінки особистості.

Моральні норми — сукупність вимог, які визначають обов’­язки людини по відношенню до довкілля, зразки, які не тільки орієнтують поведінку особистості, але й дають мож­ливість оцінювати й контролювати її.

Трудове виховання — процес залучення молоді до різноманітних педагогічно організованих видів суспільно корисної праці з метою передання їй виробничого досвіду, розвитку в неї творчого практичного мислення, працьовитості й свідомості людини праці.

Економічне виховання — складник системи виховання, який перед­бачає оволодіння людиною основами еко­номічних знань, нормами моральної поведінки в конкретній професійній діяльності, виховання якостей бережливих господарів, дбайливого ставлення до матеріальних цінностей, природи, суспільного майна, бережливості у використанні енергетичних джерел, продуктів харчування.

Екологічне виховання — складник системи виховання, який спрямований на формування системи наукових знань, ціннісних орієнтацій, поглядів і переконань, що забезпечують формування і необхідне ставлення людини до довкілля на основі принципів моралі.

Естетичне виховання — процес формування естетичних знань, смаків, ідеалів, розвиток здібностей до естетичного сприйняття явищ дійсності, творів мистецтва, потребу вносити прекрасне в довккілля, зберігати прекрасне.

Громадянське виховання — процес формування громадянськості як риси особистості, що характеризується усвідомленням нею своїх прав і обов’язків у ставленні до держави, народу, законів, норм життя; турботою про благополуччя своєї країни, збереження людської цивілізації конкретними діями відповідно до власних переконань і цінностей.

Громадянин — особа, яка належить до постійного населення конкретної держави, користується її захистом і має сукупність політичних та інших прав і обов’язків.

Громадян­ськість — інтегральна риса особистості, що характеризується відчуттям себе громадянином конкретної держави, лояльним ставленням до її інституцій і законів, почуттям власної гідності у стосунках з представниками дер­жави, знаннями і повагою до справ людини, чеснот громадянського суспільства, відповідальним ставленням до своїх обов’язків перед державою, патріотизмом.

Громадянська позиція — система цілісних і соціальних орієнтацій, настанов, що характеризують людину як громадянина країни, для якого моральним принципом є громадянський обов’язок.

Правове виховання — складник системи виховання, який передбачає оволодіння людиною системою знань з питань держави і права, виховування шанобливого ставлення до законів своєї дер­жави, переконаність у необхідності їхнього виконання, вироблення навичок правової поведінки, по­треби захищати інтереси і права (особистісні, державні, суспільні).

Статеве виховання — складник системи виховання, що забезпечує статевий розвиток дітей і молоді та оволодіння нормами взаємин з представниками протилежної статі, а також відповідне ставлення до питань статі.

Фізичне виховання — система соціально-педагогічних заходів, спрямована на зміцнення здоров’я та загартовування організму, гармонійний розвиток функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь.

1. Як ви розумієте суть поняття «змістовий компонент процесу виховання»?

2. Розкрийте суть, шляхи розумового, морального, трудового, естетичного, громадянського, фізичного виховання.

3. Назвіть основні шляхи й умови успішності різних напрямів виховання:

розумового;

морального;

трудового;

естетичного;