Розділ «Частина ІІ. Теорія навчання і виховання»

1. Установлення гуманних взаємин між викладачем і студентом, що вимагає: об’єктивності оцінювання, але одночасно врахування реальних на­вчальних можливостей студентів, вивчення причин невиконання завдань, запобігання негативним оцінкам; віру в можливості кожного індивіда засвоїти необхідний зміст освіти на більш високому рівні; допомогу окремим індивідам у досягненні поставленої ними мети; формування норм і правил моральних взаємовідносин у процесі спілкування.

2. Здійснення взаємозв’язку суб’єктів навчання, спрямованого на створення доброзичливої атмосфери їх життєдіяльності.

3. Підготовку індивіда до контролю, самоконтролю.

4. Оптимальний вибір засобів здійснення контролю, які б відповідали потребам студентів, сприяли формуванню позитивної мотивації.

5. Єдності у вимогах тих, хто навчає.

Додаток Г

Групи компетентностей

соціальні, пов’язані з готовністю брати на себе відповідальність, бути активним у суспільному житті;

полікультурні, що стосуються поваги до мови, релігії, культури інших людей;

комунікативні, що передбачають опанування усним і писемним спілкуванням, оволодіння кількома мовами;

інформаційні стосуються оцінювання навчальних досягнень студентів у системі вищої освіти, оволодіння індивідом інформаційними технологіями, умінням здобувати, критично осмислювати і використовувати різноманітну інформацію;

саморозвитку і самоосвіти, що пов’язані з потребою і готовністю постійно навчатися як у професійному відношенні, так і в особистому плані;

компетентності, що реалізуються в прагненні й здатності до раціональної продуктивної творчої діяльності.

Додаток Д

У педагогіці широке поширення одержала ієрархія цілей пізнавальної діяльності Б. Блума як шкала для вимірювання результатів навчання:

знання: суб’єкт навчання запам’ятовує і відтворює конкретну навчальну одиницю (термін, факт, поняття, принцип, процедуру) — «запам’ятав, відтворив, дізнався»;

розуміння: суб’єкт перетворює навчальний матеріал із однієї форми вираження в іншу — «пояснив, проілюстрував, інтерпретував, переклав з однієї мови на іншу»;

застосування: суб’єкт демонструє використання матеріалу в конкретних умовах і в новій ситуації;

аналіз: суб’єкт виокремлює частини цілого, виявляє взаємозв’язки між ними, усвідомлює принципи побудови цілого — «виділив частини із цілого»;

синтез: суб’єкт виявляє вміння комбінувати елементи для одержання цілого, яке має новизну — «створив нове ціле»;