Розділ «Частина ІІ. Теорія навчання і виховання»

бали вказують на результат, але нічого не говорять про ставлення до навчання, про те, яким чином досягнуті успіхи, чим зумовлені недоліки, які вольові зусилля доклав учень для оволодіння знаннями, які мотиви «збуджували його до процесу пізнання» (П. Каптерєв);

бали, бажання їх отримати сприяють прояву в учнів хибних якостей (хитрощів, нечесності та ін.);

бали — порятунок для поганих учнів і вчителів;

бали можуть шкідливо впливати на мотивацію на­вчання учнівської молоді так, що потім важко буде «знайти сили в собі самому»;

бали (цифри) нічого не говорять, а словесна оцінка вказує вчителю на подальшу роботу, конкретні його дії стосовно учнів (С. Миропольський) та інші.

Додаток В

Умови підвищення якості перевірки знань

Велике значення для підвищення якості перевірки знань має уміння їх запам’ятовувати. Важливо, щоб людина замислювалася над тим, які вона має труднощі запам’ятовування: швидко читає, але не запам’ятовує прочитане; читає уважно, добре пам’ятає, але бракує часу читати до кінця; при читанні, як правило, важко визначити, що важливо, а що — ні; читає, складає конспект, але через деякий період не може відтворити навіть за допомогою конспекту прочитане тощо.

Виявлення індивідуальних особливостей сприяє оптимальному вибору прийомів запам’ятовування. Загальні рекомендації можуть включати такі поради тим, хто навчається: записувати коротко все, що згадають з конкретного питання; уважно читати навчальний матеріал з теми, визначати голов­ні думки; виділяти декілька хвилин для самоперевірки того, що засвоєно шляхом переказу, складання плану, конспекту, схеми, таблиці або запису своєї відповіді на магнітофон тощо.

Для правильної організації запам’ятовування індивід повинен визначити, яким типом пам’яті він володіє: зоровою, слуховою, моторною чи змішаною.

Зорова пам’ять найбільш поширена (приблизно у 80 % людей) і для раціонального її використання слід звернути увагу на такі моменти: при сприйманні на слух (лекція, доповідь) слід коротко фіксувати на папері, що почув; при вивченні того чи іншого навчального матеріалу читати самому, а не доручати читання іншим особам; користуватися підручниками, посібниками, які мають ілюстрації; у роботі зі своїми записами підкреслювати текст кольоровими ручками, олівцями, робити помітки, ставити знаки (наприклад, знак оклику або NB (нота бене)).

Слухова пам’ять менш поширена. Людям, які володіють таким типом пам’яті, можна рекомендувати: частіше і більше слухати інших (при підготовці до заняття, екзамену); самим читати вголос; працювати в тиші, щоб сторонній шум не привертав увагу; говорити і розмірковувати вголос, навіть коли людина одна і ніхто її не слухає.

Моторна пам’ять теж розповсюджена. При такому виду пам’яті людина краще запам’ятовує тоді, коли виконує ту чи іншу дію: записує, малює. Людям з таким типом пам’яті необхідно завжди працювати з олівцем: записувати, підкре­слювати, виписувати, складати план, конспект, тези; цифровий матеріал виписувати і оформляти у вигляді таблиць, графіків; усе, що можна, робити своїми руками в лабораторіях, майстернях.

Змішана пам’ять властива майже всім людям. Одночасне запам’ятовування за допомогою зору, слуху, руху дає найкращий результат. Для запам’ятовування можна підкреслювати і робити помітки на полях конспектів (зорова пам’ять); переказувати матеріал (слухова пам’ять); складати конспекти, виписувати окремі дані (моторна); повторювати вголос за складеним планом, конспектом (змішана).

Проте ці типи пам’яті забезпечують більшою мірою меха­нічне запам’ятовування. Досконалішим є запам’я­тову­вання логічне, яке пов’язане з асоціаціями нового й раніше засвоєного шляхом аналогій, виявлених контрастів, особистих прикладів та ін.

У педагогічних дослідженнях вирішуються й важливі для кожного суб’єкта питання запобігання страхові, тривозі перед контролем, екзаменом, що спричиняє зниженню результатів навчання. Такий стан індивіда може відбиватися на рівні його досягнень, а також викликати негативну реакцію, що може привести до байдужості наслідками контролю.

Справлятися з хвилюванням може допомагати створення груп узаємодопомоги при підготовці до екзаменів, коли індивід не залишається один на один зі своїми сумнівами, невпевненістю.

Велике значення має спонукання особистості до самонавіювання. Для цього необхідно не лише пояснювати причини, закономірності стану тривоги, а й дати можливість студентам самим шукати шляхи подолання напруження (тут може мати місце і групова робота, і складання гумори­стичних оповідань, малюнків), обирати самостійно способи підготовки (час, тривалість занять, форми підготовки).

Ці способи спрямовані на спонукання індивіда до самоконтролю, що дозволить йому аналізувати причини своїх успіхів або невдач. В. О. Сухомлинський зазначав, що саме поняття «успіхи в навчанні» — річ відносна: в одного показником успіхів є «п’ятірки», для іншого й «трійка» — велике досягнення. Уміння правильно визначити, на що здатний кожен учень у певний момент, як розвивати його розумові здібності у подальшому — це надзвичайно важлива частина педагогічної мудрості.

Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягають у тому, щоб розкривати сили й можливості кожної людини, дати їй радість успіху в розумовій праці. Реалізація визначених вимог сприяє гуманізації оцінювання навчальних досягнень тих, хто вчиться, яка передбачає: