Розділ «Частина ІІ. Теорія навчання і виховання»

Тести, що застосовуються в навчальному процесі, мають закриту і відкриту форми. У закритій формі тестів завдання містить основну частину і відповідь, сформульовану укладачем. Завдання містить 2—3 правильні відповіді. Щоб ця форма була технологічною і дозволяла виявляти певний обсяг знань, вона повинна відповідати таким вимогам: мати стандартну конструкцію; дотримуватися повної ясності тексту; бути граматично стислою; мати просту стилістичну конструкцію; вміщувати в завдання більше слів, ніж у відповідь; включати вербальні асоціації, які сприяють вибору правильної відповіді; виключати зайві слова на малюнках; мати лише одну правильну відповідь.

Відкрита форма тестів дозволяє індивіду самому сформулювати відповідь словесно чи графічно. Ці тести використовуються переважно для поточного контролю.

Існують етапи розробки тестових завдань: вибір змісту завдань, вибір форми завдань, створення інструкції та опис тесту, апробація тесту, обробка зібраних емпіричних даних, інтерпретація результатів обробки, експертиза якості тесту.

6. Програмований контроль, під час якого використовуються перфокарти, сигнальні картки, посібники з друкованою основою, машини-контролери.

7. Контроль за допомогою комп’ютера. Комп’ютерний контроль характеризується універсальністю і має важливі особливості, які визначаються програмою, що створена з цією метою. Головна складність у створенні комп’ютерних програм контролю полягає у виході за межі можливостей традиційної вибіркової відповіді на запитання контрольної програми. Якщо залишатися в межах звичайних (інтелектуальних) комп’ютерних програм, то під час переходу до комп’ютерного контролю з’являються додаткові можливості організації вводу відповіді (крім вибіркової), розширюються способи постановки контрольних запитань (завдань).

До нових можливостей відноситься використання запитань, які вимагають:

відповіді в числовій формі з додержанням необхідного числа знаків;

визначення у відповіді певних ключових слів, наявність яких свідчить про факт правильної відповіді;

послідовного введення ключових слів у певному і довільному порядку в заданих і довільних граматичних формах;

уведення математичних формул, записаних у корект­ній формі;

перевірки правильності виконання тотожних математичних перетворень;

перевірки істинності і хибності логічних формул, до яких входять раніше визначені терміни в необхідних логічних зв’язках;

відповіді, утвореної з вибору окремих структурних частин, заданих наборів елементів, що складають повну відповідь.

Досвід використання комп’ютерного контролю свідчить, що вищезазначені можливості не розширюють значно дидактичну цінність контрольних програм і тому в комп’ютерних програмах переважно використовується відповідь вибіркового типу.

Основні достоїнства комп’ютерних програм полягають у їх гнучкості, простоті змін, багатому арсеналі нових можливостей, які є зручними на практиці. Цінними якостями таких програм є доступність постійного вдосконалення конкретної бази завдань, простота пред’явлення індивіду, а також багатогранність форм звітності того, хто навчає. Але, незважаючи на значні можливості такого контролю, він не може бути використаним на всіх етапах навчально-пізнавальної діяльності для розв’язання різноманітних завдань навчання.

8. Практичний контроль дозволяє упевнитися в тому, наскільки індивід опанував знання і вміння, як він використовує їх у практичній роботі.

9. Самоконтроль забезпечує внутрішній зворотній зв’я­зок: одержання індивідом інформації про свої навчальні досягнення, про труднощі, які виникли. Значення самоконтролю в тому, що він може самостимулювати навчання, формувати критичність думки. Формою самоконтролю можуть бути авторецензування виконаних робіт.

10. Заліки та екзамени — це форми здійснення підсумкового оцінювання навчальних досягнень тих, хто навчається. Аналіз результатів такого оцінювання дає змогу виявити їх сильні і слабкі сторони. Часто результати контролю сигналізують про певні недоліки в роботі тих, хто навчає.

Заліки — це підсумкова форма перевірки результатів виконання індивідом практичних, лабораторних, курсових робіт (проектів), засвоєння ним матеріалу семінарських занять, результатів практики. Заліки, як правило, проводяться без білетів і оцінок у вигляді бесіди, переважно індивідуально. Під час заліку констатується факт виконання чи невиконання індивідом необхідних робіт. Якісна і систематична праця індивіда дає право на автоматичний залік.

Іспити як підсумкова форма контролю в різних освітніх закладах має свою специфіку у формах і методах його здійснення. Проведення іспиту вимагає ретельної підготовки до нього, завдання якої — привести в систему весь курс навчання, усвідомити його, закріпити навчальний матеріал. Аналіз результатів такого оцінювання дає змогу виявити сильні і слабкі сторони в діяльності суб’єктів навчання. Іспит, як правило, проводиться за складеними або запропонованими Міністерством освіти і науки білетами різними способами: