Розділ «Частина ІІ. Теорія навчання і виховання»

емоційності лектора;

лектор повинен бути не фотографом, а художником; не простим акустичним інструментом, а творчо переробляти взяту з книжок інформацію (К. Тимирязєв).

Додаток Д

Оцінка якості лекції:

1. Зміст лекції: науковість, відповідність сучасному рівню науки, наявність методичних питань, правильне їх трактування; активізація мислення студентів; висвітлення історії питання, показ різних концепцій, зв’язок з практикою. Роз’яснення особливо складних місць, питань, зв’язок з попереднім і наступним матеріалом, міжпредметні зв’язки.

2. Методика читання лекцій: чітка структура лекцій і логіка викладу. Наявність чи відсутність плану, викладення матеріалу згідно з планом. Повідомлення про літературу до лекції, пояснення нових термінів, понять, доказовість, аргументованість, підкреслення головної думки і висновків.

Використання прийомів закріплення матеріалу: повторення, питання на перевірку уваги, засвоєння, підведення підсумку наприкінці лекції, використання наочних посібників, технічних засобів навчання. Застосування лектором опорних (допоміжних) матеріалів: текст, конспект, записи.

3.Керівництво роботою студентів: чи вимагає лектор конспектувати, чи здійснює контроль за виконанням вимоги. Навчання студентів прийомам запису лекції (темп, повтори, паузи), перегляд конспектів студентів під час лекції. Використання прийомів підтримки уваги, риторичні питання, гумор, ораторські прийоми. Дозволяються питання впродовж лекції та наприкінці.

4.Лекторські якості: знання предмета, емоційність, голос, дикція, культура мовлення, зовнішній вигляд, уміння встановлювати контакт.

5. Результативність лекції: інформативність, цінність, виховний аспект, досягнення дидактичної мети.

Існує декілька точок зору на доцільність лекції. Так, англійський учений Х. Джонс (1923 р.) довів, що оскільки індивідуальні відмінності в засвоєнні лекційного матеріалу студентами значні, то лекцію можна застосовувати лише для 10 % найбільш підготовлених студентів.

У роки Другої світової війни і після неї було проведено анкетування студентів, професорів і зроблено висновок щодо важливості лекції як ефективного способу передачі знань.

2.7. Контроль навчально-пізнавальної діяльності суб’єктів навчання

Важливою умовою підвищення ефективності навчального процесу є систематичне отримання тим, хто навчає, об’єктивної інформації про перебіг навчально-пізнавальної діяльності тих, хто навчається. Накопичення статистичних даних, їх аналіз, виявлення змін у розвитку суб’єкта на­вчання для уточнення цілей, освітніх програм, корегування освітнього процесу, диференціювання методів і завдань з урахуванням індивідуального руху, прогнозування його подальшого розвитку (діагностика) надає можливість отримати об’єктивну картину організації навчально-пізнавальної діяльності суб’єкта навчання.

Контроль навчально-пізнавальної діяльності суб’єктів на­вчання як діагностична процедура спрямована на виявлення реальних навчальних досягнень, розкриття причин слабкого засвоєння ними змісту освіти. Регулярний контроль підвищує відповідальність суб’єктів навчання за роботу, яку виконують, привчає до охайності, формує позитивні моральні якості, допомагає індивіду розібратися у своїх знаннях і здібностях, сприяє формуванню самооцінки тощо.

Контроль результатів навчально-пізнавальної діяльності індивіда включає такі компоненти: перевірку, тобто виявлення знань, умінь і навичок, їх оцінювання — визначення рівня засвоєння й облік — фіксацію результатів оцінювання у вигляді балів.

Контроль навчально-пізнавальної діяльності суб’єктів навчання виконує ряд функцій.

1. Контрольна функція. Для здійснення цілеспрямованого керування процесом навчання необхідний оперативний зворотній зв’язок. Перевірка знань дає тому, хто навчає, інформацію про хід пізнавальної діяльності того, хто на­вчається, про те, як відбувається процес засвоєння матеріалу для визначення можливостей подальшого просування в оволодінні змістом освіти. Перевірка одночасно є засобом виявлення ефективності методів і прийомів навчання, що застосовуються самим викладачем.

2. Навчальна функція. В цьому аспекті контроль ­сприяє глибшому засвоєнню програмового матеріалу, тобто в процесі слухання відповідей товаришів, доповнень суб’єкта викладання здійснюється систематизація знань, їх закріплення. Суб’єкт навчання вчиться критично аналізувати відповіді, свої знання.

3. Діагностично-керівна функція забезпечує виявлення причин труднощів, які виникають у навчанні індивіда, прогалини в знаннях і вміннях, визначення конкретних шляхів усунення недоліків.