Розділ «Частина ІІ. Теорія навчання і виховання»

4. Стимулювально-мотиваційна функція. Оцінювання на­вчальних досягнень стимулює бажання особистості поліпшувати свої результати, самореалізуватися в навчанні.

5. Розвивальна функція вимагає спрямувати оцінювання на формування самостійного творчого мислення особи­стості, умінь робити висновки, узагальнювати, застосовувати знання в змінених або нових ситуаціях, визначати головне тощо. Для цього необхідно враховувати наявний рівень її розвитку. Якщо той, хто навчає, ставить занадто високі вимоги, то це гальмує розвиток. Знижені вимоги також гальмують розвиток, тому що вони не активізують розумової діяльності. Щоб успішно стимулювати розвиток суб’єкта навчання в ході контролю, необхідно, щоб він не мав сумнівів у доцільності знань; був упевнений, що може осягнути необхідне, що бажаний рівень залежить лише від нього самого, його старанності.

6. Виховна функція. Контроль привчає того, хто навчається, до систематичної роботи, сприяє формуванню дисциплінованості, відповідальності, активності, самостійності, допомагає розібратись у собі. Разом із тим, контроль може сприяти розвитку негативних рис особистості (догоджування, лицемірство, брехливість, пристосуванство). Тому конт­роль потребує розумного педагогічного керівництва, певної майстерності, такту. Педагогічно обґрунтована організація контролю має значний вплив на формування моральних якостей тих, хто навчається, їхньої самосвідомості, на основі якої створюється адекватна самооцінка, критичне ставлення до своїх досягнень і досягнень інших, що сприяє формуванню таких якостей, як правдивість, чесність, працелюбство. Усе це вимагає виховання позитивних мотивів діяльності, бо саме вони визначають ставлення індивіда до світу. Для того, щоб знання виховували, слід виховувати ставлення до самих знань, моделювати і створювати умови для взаємодії суб’єктів процесу навчання.

Для того щоб оцінювання у процесі навчання досягало своєї мети, воно має відповідати системі вимог.

1. Об’єктивність оцінювання. Успішність індивіда має бути оцінена з максимальною точністю й об’єктивністю. Суб’єктивне ставлення до нього може знайти вияв у надмірній суворості або лібералізмі, симпатії чи антипатії, у суб’єктивних помилкових судженнях.

Визначення рівня навчальних досягнень не може бути випадковим, його треба забезпечити даними для оцінювання, об’єктивність яких міститься в науково обґрунтованому змісті запитань, завдань, вимог, неупередженому ставленні того, хто навчає, до того, хто навчається, дотримання критеріїв оцінювання навчальних досягнень з конкретного предмета.

2. Індивідуальний характер оцінювання передбачає врахування рівня знань кожного окремого індивіда, його досягнень і труднощів у роботі, що дозволяє виявляти фактичний стан знань, умінь, а також характер індивідуальної допомоги, яку йому можна надати.

3. Гласність контролю полягає в повідомленні індивіду результатів оцінювання, обґрунтуванні тієї чи іншої оцінки, вказівки на сильні і слабкі сторони в його роботі. Мотивування оцінки стимулюватиме індивіда аналізувати свої знання, спонукатиме до виховання навичок самоконтролю й самооцінки.

4. Усебічність оцінювання передбачає охоплення всіх розділів програми. Всебічне оцінювання знань, умінь суб’єктів навчання з різних розділів програми як у теоретичному плані, так і в плані застосування набутих знань на практиці, оволодіння навичками самостійної роботи дозволяє чітко визначати рівні досягнень.

5. Етичність ставлення до суб’єкта навчання полягає у виявленні поваги до нього, віри в можливості й перспективи кожного, педагогічного такту, делікатності з боку того, хто навчає. Дотримання етичних норм суб’єктами викладання впливає на загальну атмосферу взаємоповаги, виховання моральності в тих, хто навчається, і сприяє підвищенню власного авторитету.

6. Різноманітність форм, методів контролю, що створює умови для реалізації функцій контролю, підвищення інтересу особистості до його проведення і результатів.

7. Валідність і надійність контролю. Валідність — це відповідність контрольних завдань тому, що намічено перевірити. Контролю підлягають предметні знання, уміння й навички і ті види пізнавальної діяльності, у яких ці знання повинні функціонувати, а також її способи. Валідність має стосуватися предметних знань, видів і способів пізнавальної діяльності і задовольняти вимогам двох видів валідності: змістовному і функціональному. Серед шляхів підвищення валідності називають застосування різних за характером, типами завдань, виконання яких вимагає використання специфічних і логічних прийомів пізнавальної діяльності, збільшення кількості показників, які враховуються при виконанні завдань (зміст, форма і спосіб виконання, темп, оригінальність тощо).

Надійність контролю розуміється як усталеність результатів, що отримуються при повторному контролі. Між валідністю і надійністю контролю існують певні залежності. Так, якщо контроль має достатній ступінь змі­стовної і функціональної валідності, то він буде надійним: контролю підлягають такі елементи знань і такі види пізнавальної діяльності, які свідчать про засвоєння всієї системи знань і відповідних їм видів діяльності, що передбачаються цілями навчання.

8. Важливою вимогою є підготовка суб’єктів навчання до здійснення контролюі самоконтролю знань, що передбачає навчання їх прийомам роботи з підручниками, посібниками під час повторення, узагальнення навчального матеріалу (визначення головного; ведення записів; складання опор, схем, графіків; підбір аргументів тощо).

Оцінювання знань суб’єктів навчання мусить ґрунтуватися на позитиві, враховувати рівень їхніх досягнень, а не ступінь невдач, що дозволить переорієнтувати процес на­вчання з інформативної форми на розвиток особистості.

Навчальна діяльність повинна не просто забезпечувати оволодіння індивідом сумою знань, умінь і навичок, а формувати його компетентність, яка базується на здібностях, знаннях, досвіді, цінностях, набутих завдяки навчанню.

При визначенні навчальних досягнень особистості аналізу підлягають:

характеристика відповіді (цілісність, повнота, логічність, обґрунтованість, правильність);

якість знань (осмисленість, глибина, гнучкість, діє­вість, системність, узагальненість, міцність);

ступінь сформованості загальнонавчальних і предметних умінь і навичок;