Розділ «Частина ІІ. Теорія навчання і виховання»

ясність викладення думок, активізація мислення слухачів, постановка питань для самостійності роботи щодо обговорюваних проблем;

аналіз різних точок зору на рішення поставлених проблем;

визначення головних думок і положень, формування висновків;

роз’яснення нових термінів, назв, надання студентам можливості слухати, усвідомлювати і коротко записувати інформацію;

уміння встановлювати педагогічний контакт з аудиторією, використання дидактичних матеріалів і технічних засобів;

науковість, інформативність лекції;

наявність достатньої кількості яскравих, переконливих прикладів, фактів, документів;

емоційність викладу матеріалу;

чітка структура і логіка розкриття навчального матеріалу;

правильна, чітка методика викладу матеріалу.

Продуктивність лекції залежить від багатьох чинників:

глибини і науковості змісту лекції;

чіткості її структури;

переконливості, доказовості позиції викладача;

контакту викладача з аудиторією, ступеня їхньої взаємодії;

культури мови викладача, манери ведення лекції;

використання наочних і аудіовізуальних засобів (Р. Піонова);

реалізації дидактичних принципів і різноманітних методів навчання;

від уміння студентів слухати лекцію. Так, серед таких умінь американський учений Р. Ніколс виокремлює: наявність попереднього досвіду роботи з матеріалом, інтерес до теми (мотивація), пристосування до лектора, кількість енергії, що витрачає студент; уміння вести записи під час лекції; вміння пристосувати швидкість мислення (рефлективність) до швидкості подачі матеріалу лектором;

володіння викладачем науковим матеріалом і даром слова (М. Пирогов);