Розділ «Частина ІІ. Теорія навчання і виховання»

Проблемне навчання — це така організація процесу на­вчання, основа якої полягає в утворенні у навчальному процесі проблемних ситуацій, визначенні індивідом проблем, їх самостійному розв’язанні або за допомогою того, хто навчає.

Проблемна ситуація — це ситуація інтелектуального утруднення, що виникає в результаті організації взаємодії того, хто навчається, з пізнавальним об’єктом, завдяки якому виявляється пізнавальне протиріччя. Проблемна ситуація характеризується інтелектуальним ускладненням і потребою у вирішенні пізнавальних суперечностей, суть яких полягає в неможливості за допомогою знань, які має індивід, і засобів діяльності розв’язати суперечності. Проблемна ситуація виникає тоді, коли думка, що рухається визначеним напрямом, зустрічає перепону, яка спонукає до пошуку шляхів подолання перешкод для досягнення мети.

Отже, проблемна ситуація для людини виникає, якщо в неї є пізнавальні потреби й інтелектуальні можливості розв’язати задачу при наявності утруднення, суперечності між старим і новим, відомим і невідомим, умовами і вимогами.

Проблема — це такий різновид питання, відповіді на яке не існує в набутому досвідові індивіда і тому він потребує відповідних практичних і теоретичних самостійних дій, які відрізняються від простого інформаційного пошуку.

Визначення проблеми вказує на те, що суб’єкт навчання має певний запас знань, які необхідні для набуття нових і заглиблення в суть процесу або явища. Одночасно це свідчить про недостатність досягнутого рівня знань. Тому проблема визначається як «знання про незнання». Утім не будь-яке «знання про незнання» є проблемою. Щоб виділити проблему, усвідомивши своє незнання, визначити, що невідомо, потрібно знайти шляхи, які пов’язують невідоме з відомим. Сам же процес пізнання проблеми має суб’єктивний характер: одна й та ж проблема неоднаково сприймається різними індивідами. Одні й ті ж зовнішні умови, одні й ті ж ускладнення для одних є стимулами розумової діяльності, для інших вони такої ролі не виконують.

З метою утворення проблемних ситуацій доцільно спонукати суб’єктів навчання до пояснення явищ, фактів, їх зовнішньої невідповідності, суперечливості; вибору правильного варіанта відповіді та її обґрунтування, переходу від поодиноких фактів до узагальнень, зіставлення суперечливих фактів, явищ тощо.

Проблема повинна містити пізнавальну ускладненість для людини. Якщо запас знань недостатній, то і можливості вирішення проблем обмежені. Але якщо запас знань виходить за межі діалектичного співвідношення знання і незнання, у суб’єкта немає необхідності в здобутті нових знань. Крім того, проблема має викликати подив при зіставленні нового із старим, незадоволення запасом знань, умінь; давати можливість індивіду висувати різні гіпотези, а також відображати специфіку науки, навчального предмета.

Існують такі етапи вирішення проблеми: виявлення про­тиріч, створення проблемної ситуації, її усвідомлення суб’єк­том навчання; виділення проблеми, її формулювання на основі аналізу ситуації; висунення гіпотез, пошук засобів розв’язання; аналіз гіпотез, установлення шляхів вирішення проблеми; перевірка правильності вирішення; самостійне оперування набутими знаннями.

Реалізація проблемного навчання передбачає викори­стання конкретних методів.

1. Проблемний виклад знань. Суть його полягає в тому, що той, хто навчає, розкриває «ембріологію істини» конкретної науки, демонструє еталон проблемного мислення, коли ставить проблемні запитання й сам їх вирішує.

2. Частково-пошуковий (або евристичний) метод. Той, хто навчає, створює проблемну ситуацію, сам формулює проблему й залучає тих, хто навчається, до її вирішення. Для цього він готує систему проблемних запитань, які спираються на певну базу знань суб’єктів навчання, але вони викликають інтелектуальні утруднення, вимагають цілеспрямованого розумового пошуку; він спрямовує ці пошуки, робить висновки, спираючись на отримані відповіді.

3. Пошуковий метод: суб’єкт викладання формулює проблему, а суб’єкти навчання повністю самостійно її вирішують.

4. Дослідницький метод передбачає самостійність суб’єк­тів навчання за умови наявності проблемної ситуації у визначенні проблеми, формулюванні її й вирішенні. Це найскладніший метод для тих, хто на­вчається, він вимагає від них вияву активності, самостійності, творчих здібностей. Основу методу складає розвиток пізнавальних умінь і навичок самостійного використання знань, критичного мислення, тому що передбачає розв’язання конкретної проблеми. З одного боку, це вимагає використання різних методів, прийомів, засобів, а з іншого — інтеграції знань, умінь із різних галузей науки і техніки.

Мета методу проблемного навчання полягає в тому, щоб створити умови для самостійного оволодіння індивідом знаннями із різних джерел, комунікативними і дослідницькими вміннями (виявляти проблему, збирати інформацію, спостерігати, проводити експеримент, аналізувати, висувати гіпотези, узагальнювати тощо).

Можна говорити, що успішність залежить від певних умов організації проблемного навчання.

1. Підготовка суб’єкта викладання. Реалізація проблемного навчання вимагає глибоких знань свого предмета, нових наукових концепцій, підходів; високого рівня освіченості, володіння методикою проблемного навчання, що передбачає перш за все уміння діалогічного доброзичливого спілкування з суб’єктами навчання; умінь заохочення їх до самостійних пізнавальних пошуків; уважного ставлення до думок, гіпотез, висловлювань тощо.

2. Підготовленість суб’єктів навчання передбачає наявність позитивної мотивації, яка здатна викликати інтерес до змісту проблеми; володіння прийомами розумової діяльності; знання фактичного програмного матеріалу.

3. Науково-методичне забезпечення процесу навчання повинно створювати проблемні ситуації. Значення проблемного навчання в тому, що воно сприяє підвищенню у суб’єкта навчання пізнавального інтересу до навчання, вчить його мислити діалектично, робить істину доказовою, а знання — усвідомленими, формує активну, творчо мислячу особистість.

4. Урахування особливостей конкретної дисципліни, теми, яку вивчають, а також часу, відведеного за програмою (проблемне навчання вимагає значних затрат часу, тому в повному обсязі використовується нечасто).

Програмоване навчання — це кероване навчання, основою якого є три уявлення про навчання: як про процес керування, як про інформаційний процес і як про індивідуалізований процес. Програмоване навчання вимагає спеціальної побудови навчального матеріалу, а саме: