Розділ «Частина ІІ. Теорія навчання і виховання»

Під час показу ілюстрацій ті, хто навчаються, не тільки сприймають матеріал, а й проводять певну роботу з ними: вказують, що зображено, пояснюють зміст ілюстрацій, порів­нюють їх, роблять замальовки тощо.

Демонстрація дозволяє в динаміці відобразити проведення експерименту креслення на дошці схем, таблиць, показ фільмів, слайдів, кінофрагментів. Для демонстрації викори­стовують спеціальні засоби, технічні прилади.

Ілюстрація й демонстрація в ізольованому вигляді можуть створити уявлення про конкретні явища, але не забезпечують набуття знань як системи теорій, законів, понять тощо. Тому ці методи є допоміжними й забезпечують набуття знань у поєднанні з іншими методами, зокрема словесними і відеометодами. Використання в процесі навчання джерел екранної інформації (проектори, телебачення, комп’ютери) дозволяє розглядати останні як окрему групу методів на­вчання, яка успішно виконує всі дидактичні функції. Крім того, застосування відеометодів дозволяє дати більш повну, достовірну інформацію про явища і процеси, які вивчаються; підвищити роль наочності в навчанні; задовольнити запити, бажання, інтереси суб’єктів освіти; звільнити суб’єкта викладання від технічної роботи; організувати певний си­стематичний контроль.

Практичні методи навчання. Практичні методи використовуються для безпосереднього пізнання дійсності, поглиблення знань, формування умінь та навичок. Методи, засновані на практичній діяльності, використовуються здебільшого, разом з іншими методами навчання — наочними, словесними. До групи практичних методів належать: вправи, лабораторні та практичні роботи.

Вправа — це метод навчання, що полягає в повторенні певних дій, під час яких виробляються вміння та навички застосування вже набутих знань. Вправи розвивають увагу, спостережливість, мислення, самостійність слухачів, а також сприяють розвитку волі, наполегливості в подоланні труднощів, відповідальності тощо. Розрізняють вправи усні, письмові, тренувальні, графічні, технічні.

Усні вправи необхідні для опанування вмінь користуватися мовою, рахувати без використання засобів фіксації зображення.

Письмові вправи сприяють розвитку мови, логічного мислення. До письмових вправ належать і графічні роботи, у яких знання знаходить відображення в кресленнях, графіках, замальовках з натури, ілюстраціях, таблицях, діаграмах. При виконанні цих робіт зорове сприйняття сполучається з розумовою діяльністю суб’єктів навчання.

Тренувальні вправи вимагають пояснення мети і завдань конкретної тренувальної діяльності; демонстрації того, як слід виконувати ту чи іншу вправу; первісного відтворення суб’єктом навчання вправи; наступного тренування його діяльності, спрямованої на удосконалення практичних умінь і навичок; самостійного використання набутих умінь і навичок у нових ситуаціях. Тренувальні вправи поділяють на такі види: за зразком, інструкцією і творчі, що спонукають до використання знань в іншій ситуації.

Технічні вправи використовують для набуття трудових умінь і навичок (робота з різними інструментами, обслуговування апаратів, машин). Ефективність використання вправ забезпечується розумінням суб’єктами навчання мети практичної діяльності; знаннями правил виконання дій, їх змісту, послідовності; підтримкою пізнавального інтересу до повторення дій, поступовим їх ускладненням; обліком досягнутих результатів; стимулюванням до самоконтролю своєї діяльності.

Лабораторний метод ґрунтується на проведенні експериментів, тобто на створенні умов, які дозволяють дослідити будь-яке явище, причини його вияву, протікання, наслідків тощо. Використовується цей метод переважно при вивченні фізики, хімії, біології для розв’язання таких завдань: повторення самостійного досліду, що був проведений на занятті, але за нових умов або з новими кількісними даними; підтвердження того чи іншого закону; самостійного розв’язання завдань на основі раніше набутих знань. Суб’єкти навчання можуть проводити експеримент індивідуально або групами.

Лабораторний метод передбачає теоретичне обґрунтування теми, визначення мети заняття; ознайомлення з матеріалом, апаратурою, ознайомлення з технікою, пояснення перебігу роботи (що зробити, як фіксувати результати); дотримування техніки безпеки; підготовку запитань і завдань, додаткових завдань для бажаючих.

Практичні роботи розраховані на застосування знань у ситуаціях, наближених до життєвих (виміряти, зіставити, тобто визначити ознаки, властивості предметів і зробити відповідні висновки). Різновидами практичних робіт слугують заняття з машинами-тренажерами, машинами-репетиторами.

Традиційна класифікація методів навчання за джерелом здобуття знань у 60-ті роки ХХ ст. зазнала серйозної критики, оскільки не відображала характер пізнавальної діяльності тих, хто навчається. У зв’язку з цим М. Скаткіним і І. Лернером було запропоновано таку класифікацію методів навчання:

1. Пояснювальний (інформаційно-репродуктивний). Суть його в тому, що той, хто навчає, організовує сприйняття, а ті, хто навчаються, сприймають ті чи інші факти, явища, фіксують їх у своїй пам’яті. Сприйняття може бути організоване за допомогою слова, книги, наочних посібників, досвіду.

2. Репродуктивний — заснований на відтворенні знань, повторенні способів діяльності.

3. Проблемний виклад знань. Той, хто навчає, створює проблемну ситуацію, формулює проблему, сам її розв’язує, демонструючи шляхи розв’язання.

4. Частково-пошуковий метод, при якому організується участь індивіда в розкритті тих чи інших питань теми, що вивчається. Він може формулювати запитання за матеріалом, що вивчається, добирати докази за певною тезою лектора, висувати гіпотези, брати участь в евристичній бесіді.

5. Дослідницький метод. Завдяки йому ті, хто навчаються, беруть участь у науковому пізнанні: спостерігають і вивчають факти, явища, виявляють проблему дослідження, висувають гіпотези, планують шляхи її перевірки, вивчають літературу, оцінюють результати, роблять висновки про можливість використання набутих знань.

В останні десятиліття набула поширення класифікація методів, що відштовхується від сутності процесу навчання як двобічного процесу, у якому виділяються методи викладання і методи навчання.

До методів викладання належать інформаційно-повідомлюваний, пояснювальний, інструктивно-практичний, пояснювально-спонукальний, спонукальний.