Розділ «Частина ІІ. Теорія навчання і виховання»

6. Уміння працювати з книгою, оволодіння інтелектуальними розумовими діями (доводити, аргументувати, визначати головне, систематизувати тощо), навичками швидкого читання, що важливо при ознайомленні з науковою літературою, періодикою тощо.

7. Дотримання особистістю режиму дня, тобто додержуватися часу занять, відпочинку, їжі, не працювати за рахунок сну, тому що сон — це відпочинок нашого мозку. Слід ураховувати результати досліджень фізіологів, гігієністів, які доводять, що підвищена продуктивність праці з 9—10 годин ранку до 12—13 годин і з 16 до 18 годин, але можуть бути винятки для різних людей. Фізіолог М. Введенський відзначав, що за умов умілого розподілу розумової праці можна не лише розвивати величезну за своєю продуктивністю роботу, а й зберегти на довгі роки, а можливо, на все життя, розумову працездатність і загальний тонус своєї життєдіяльності. Втомлюються не тільки від того, що багато працюють, а й від того, що погано працюють.

Дидактичний закон — внутрішній, необхідний, загальний і суттєвий, сталий, повторюваний зв’язок (від­ношення) між явищами навчання, який обумовлює їх необхідне виявлення, розвиток і ефективність процесу навчання.

Закономірності навчання — об’єктивні, стійкі, суттєві взаємо­зв’яз­ки педагогічних явищ, процесів у на­вчанні.

Принципи навчання — основоположні ідеї, вихідні вимоги до процесу навчання, виконання яких забезпечує його ефективність.

Научуваність — сприйнятливість суб’єкта до засвоєння знань, умінь, навичок на різних рівнях.

1. Якщо виявлено закономірність про виховний характер навчання, то в чому ви вбачаєте необхідність розгляду його як принципу?

2. В окремих посібниках принципи навчання визначаються як принципи викладання. Яка ваша думка з цього приводу?

3. Сформулюйте дидактичні правила, які випливають із принципів систематичності й системності, міцності засвоєння знань, умінь.

1. Ретроспектива формулювання принципів навчання.

2. Загальна характеристика принципу наочності.

3. Особливості реалізації на практиці принципу професійної спрямованості навчання.

4. Правила реалізації принципу індивідуального підходу до особистості в процесі навчання.

5. Індивідуальний і диференційований підходи: сутність й особливості реалізації в процесі навчання.

6. Реальні можливості особистості: суть, ознаки.

7. Психолого-педагогічні основи міцності знань.

8. Наукова організація розумової праці як засіб оптимізації навчання.

9. Взаємозв’язок дидактичних принципів і правил на­вчання.

10. Поняття функцій і принципів навчання.

11. Взаємозв’язок принципів навчання.