Розділ «Частина ІІ. Теорія навчання і виховання»

14. Фіцула М. М. Педагогіка: навч. посіб. для студ. вищ. пед. закл. освіти / М. М. Фіцула. — Тернопіль: Навч. кн. — Богдан, 1997. — 192 с.

Додаткові

15. Бабанський Ю. К., Поташник М М. Оптимізація педагогічного процесу (в запитаннях і відповідях) / Ю. К. Бабанський, М. М. Поташник. — К.: Рад. шк., 1984.

16. Голованова Н. Ф. Общая педагогика / Н. Ф. Голованова. — СПб., 2005. — С. 170—171.

17. Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»). — К.: Райдуга, 1994.

18. Дидактика современной школы / под ред. В. А. Онищука. — К.: Рад. шк., 1987. — 351 с.

19. Енциклопедія освіти / АПН України; голов. ред. В. Г. Кремень. — К.: Юрінком Інтер, 2008. — 1040 с.

20. Сластенин В. А. и др. Педагогика: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / В. А. Сластенин, И. Ф. Исаев, Е. Н. Поляков. — 4-е изд. — М.: Изд. центр «Академия», 2005. — 576 с.

У Державній національній програмі «Освіта» («Україна XXI століття») визначені стратегічні завдання реформування змісту освіти в Україні:

вироблення державних стандартів і відповідне формування системи й обсягу знань, умінь, навичок, творчої діяльності;

відбір і структурування навчально-виховного матеріалу на засадах диференціації та інтеграції, забезпечення альтернативних можливостей для одержання освіти відповідно до індивідуальних потреб та здібностей;

вивчення рідної мови в усіх навчально-виховних закладах, утвердження її як основної мови функціонування загальноосвітньої, професійної та вищої школи;

орієнтація на інтегральні курси;

оптимальне поєднання гуманітарного і природничо-математичного складників освіти, теоретичних і практичних компонентів, класичної спадщини та сучасних досягнень наукової думки, органічний зв’язок з національною історією, культурою, традиціями.

2.3. Принципи навчання

Процес навчання будується відповідно до законів, закономірностей та принципів навчання. Закон — це конкретний, необхідний, сталий зв’язок між подіями, фактами. Дидактичний «закон» визначається як внутрішній, необхідний, загальний і суттєвий, сталий, повторюваний зв’язок (відношення) між явищами освіти, який обумовлює їх необхідне виявлення, розвиток, а також ефективність процесу навчання.

Розрізняють закони динамічні і статичні. У дидактиці переважають статичні закони і виявляються вони в більшості випадків як тенденції.

Дидактичні закономірності — це упорядкованість явищ освіти, відносна стійкість усталених впливових чинників, систематичність зв’язків між об’єктами навчання. До дидактичних закономірностей слід віднести:

соціальну обумовленість цілей, змісту і методів на­вчання;

виховний і розвивальний характер навчання;