Розділ «Частина ІІ. Теорія навчання і виховання»

Навчальний предмет — це дидактично обґрунтована си­стема знань, умінь і навичок, відібраних з відповідної галузі науки чи мистецтва для вивчення в навчальному закладі.

У навчальних планах для загальноосвітніх шкіл виокремлюються два компоненти: державний і шкільний. Державний компонент визначає перелік навчальних предметів, які є обов’язковими для вивчення в усіх школах. Шкільний компонент має рекомендаційний характер і передбачає перелік навчальних предметів, що можуть бути введені до робочого навчального плану за рішенням педагогічної ради школи.

Для кожного типу загальноосвітніх навчальних закладів (школи, ліцеї, гімназії тощо) розробляють типові навчальні плани. На їх основі загальноосвітні навчальні заклади складають робочі навчальні плани на конкретний навчальний рік.

Навчальний план вищого навчального закладу — документ, складений на підставі освітньо-професійної програми та структурно-логічної схеми підготовки фахівця, який ви­значає перелік і обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми й засоби здійснення поточного й підсумкового контролю. У навчальному плані відображено також обсяг часу, передбаченого на самостійну роботу студентів. Він розробляється на весь період реалізації відповідної освітньо-професійної програми і затверджується керівником ВНЗ.

На основі навчального плану ВНЗ формується робочий навчальний план, тобто план на поточний навчальний рік. Він конкретизує форми проведення навчальних занять, їх обсяг, форми і засоби поточного та підсумкового контролю за семестрами.

З метою інтенсифікації навчального процесу у ВНЗ практикується складання студентами індивідуальних навчальних планів.

Ще одним документом, який регламентує зміст освіти, є навчальні програми. У межах загальноосвітнього навчального закладу навчальна програма — документ, затверджений Міністерством освіти і науки України, у якому подається характеристика змісту навчального матеріалу з конкретного навчального предмета із зазначенням розділів, тем, орієнтовної кількості годин на їх вивчення. Програма має традиційну структуру: пояснювальна записка, перелік розділів і тем, перелік обов’язкових знань, умінь, навичок і компетенцій учнів, критерії і норми оцінювання навчальних досягнень.

Історично склалися два основних способи побудови на­вчальних програм. Один із них одержав назву концентричного, інший — лінійного. При концентричному способі матеріал певного ступеня навчання в більш ускладненому вигляді вивчається на наступних ступенях навчання. Суть лінійного способу полягає в тому, що матеріал кожного наступного ступеня навчання є логічним продовженням того, що ви­вчалося на попередніх ступенях освіти.

У межах ВНЗ навчальна програма — основний науково-теоретичний документ, що визначає місце і значення навчальної дисципліни в реалізації освітньо-професійної підготовки студента, її зміст, обсяг знань, умінь і навичок, якими повинен володіти фахівець, послідовність і організаційні форми вивчення навчальної дисципліни. Навчальні програми нормативних дисциплін належать до документів державного стандарту, розробляються і затверджуються як його складники. Навчальні програми вибіркових дисциплін розробляються на 3—5 років кафедрами вищих навчальних закладів.

Обов’язковими компонентами навчальної програми є пояснювальна записка, тематичний план, тематичний виклад змісту навчальної дисципліни, бібліографічний список.

На основі нормативної навчальної програми розробляється робоча навчальна програма, яка є нормативним документом вищого закладу освіти і розробляється щорічно для кожної навчальної дисципліни відповідно до навчального плану. У робочій навчальній програмі відбиваються конкретний зміст навчальної дисципліни, тематичний план, послідовність та організаційно-методичні форми її вивчення, обсяг часу на різні види навчальної роботи за відповідними модулями, засоби і форми поточного і підсумкового контролю, пакет документів для його здійснення, перелік рекомендованої літератури.

Важливу роль у забезпеченні змісту освіти відіграє підручник та навчальний посібник.

Підручник — навчальна книга, у якій розкривається зміст навчального матеріалу з певного предмета відповідно до вимог чинної програми. Підручник за змістом і структурою має бути чітко спрямований на виконання функцій навчання: освітньої, розвивальної, виховної, дослідницької, самоосвітньої. Підручник має усталену структуру: 1) тексти; 2) позатекстові компоненти: апарат орієнтування (вступ, зміст, бібліографія тощо); апарат організації засвоєння навчального матеріалу (запитання, пізнавальні завдання, проблемні ситуації, зразки розв’язання завдань); ілюстративний матеріал (зображувальна та схематична наочність).

Навчальний посібник — це навчальна книга, у якій подається зміст навчального матеріалу, що не обов’язково відповідає вимогам чинної програми, а виходить за її межі; ви­значаються додаткові завдання, спрямовані на розширення пізнавальних інтересів тих, хто навчається, розвиток їхньої самостійної пошукової пізнавальної діяльності. До навчальних посібників належать: хрестоматії, словники, довідники, збірники вправ і задач, книги для читання тощо.

Зміст освіти — педагогічно адаптований соціальний досвід людства, тотожний за структурою (а не за обсягом) його культурі.

Навчальний предмет — дидактично обґрунтована система знань, умінь і навичок, відібраних з відповідної вузької галузі науки чи мистецтва для ви­вчення в навчальному закладі.

Навчальний план — нормативний документ, що визначає перелік навчальних предметів, які ви­вчаються в закладі освіти, їх розподіл за роками, тижневу й річну кількість годин, відведених на кожний навчальний предмет, а також структуру навчального року.

Навчальна програма — нормативний документ, у якому подається характеристика змісту навчального матеріалу з конкретного навчального предмета із зазначенням розділів, тем, орієнтованої кількості годин на їх ви­вчення.

1. Схарактеризуйти компоненти змісту освіти.

2. Обґрунтуйте вимоги до відбору змісту освіти.