Розділ «Шкода»

— Незупинна сила проти нерухомого предмета?

— Не буває такого, серденько.

Він глянув на годинник. За п’ять хвилин сьома. Уже можна. Він набрав мобільний Алека. Слідчий відповів на третьому гудку:

— Ви зарано, я голюся. Перетелефонуєте за п’ять хвилин? Інакше кажучи, о сьомій, як я пропонував?

— Ні, — відказав Гові, — але я зачекаю, поки ти зітреш крем із тої щоки, де тримаєш слухавку, як тобі таке?

— Суворий ви бос, — мовив Алек, але він явно був у доб­рому гуморі — байдуже на ранню годину й той факт, що йому перебили заняття, яке більшість чоловіків воліє виконувати, занурившись у власні думки. І це давало Гові надію. Він уже багато мав матеріалу на опрацювання, але ніколи не завадить мати ще більше.

— Новини хороші чи погані?

— Секунду, не заперечуєте? Я цим лайном весь телефон вимазав.

Більше, ніж за п’ять секунд, але Алек повернувся.

— Хороші новини, босе. Для нас — хороші, а для окружного — погані. Дуже погані.

— Ти бачив відео з камер? Скільки його там, зі скількох ракурсів?

— Бачив я відео, і його предостатньо.

Алек зробив паузу, а коли знову заговорив, то Гові почув, що слідчий усміхається.

— Але є і дещо краще. Набагато краще.

Джинетт Андерсон прокинулася за п’ятнадцять сьома і виявила, що чоловікова половина ліжка вже порожня. На кухні пахло свіжою кавою, але Ралфа там теж не було. Вона визирнула з вікна й побачила, що він сидить за дерев’яним столиком на задньому дворі, досі у своїй смугастій піжамі, і посьорбує з кухлика, що Дерек подарував йому на минулий Батьків день. На боці кухля великими синіми літерами було написано: «ВИ МАЄТЕ ПРАВО ЗБЕРІГАТИ МОВЧАННЯ, ПОКИ Я ДОПИВАЮ КАВУ». Джинетт взяла свою чашку, підійшла до чоловіка і поцілувала його в щоку. День обіцяв бути спекотним, але цього раннього ранку погода стояла прохолодна, тиха й приємна.

— Ніяк не облишиш? — спитала вона.

— І ніхто з нас не облишить, — відповів Ралф. — Принаймні поки що.

— Сьогодні неділя, — сказала вона. — День відпочинку. А він тобі потрібен. Мені не подобається твій вигляд. Якщо вірити статті, яку я прочитала в секції здоров’я «Нью-Йорк таймз» за минулий тиждень, то ти вже переїхав до країни серцевих нападів.

— Яка радість.

Дружина зітхнула.