Розділ «Арешт»

— Інші викладачі англійської весь час стояли з тобою в черзі? — спитав Семюелз.

— Так.

— Автографи роздавали в тій самій великій залі?

— Так. Здається, її називають бальною залою.

— А що ви робили, коли отримали свої автографи?

— Пішли їсти разом із вчителями з міста Броукен-Арроу, яких зустріли, стоячи в черзі.

— І де ви їли?

— У закладі під назвою «Вогнище». Це стейк-хауз за три квартали від готелю. Прийшли туди десь о шостій, випили трохи перед їжею, замовили десерт. Гарно час провели, — сказав Террі мало не тужливо. — Здається, усього нас було дев’ятеро. Потім разом пішки повернулись до готелю, там потрапили на вечірню дискусію, де обговорювали складні питання в таких книжках, як «Убити пересмішника» і «Бойня номер п’ять». Ев і Деббі пішли ще до завершення, а ми з Біллі лишилися до кінця.

— І коли це було? — спитав Ралф.

— О пів на десяту чи щось таке.

— А потім?

— Ми з Біллі випили в барі по келиху пива, пішли до себе в номер і лягли спати.

«Слухав промову видатного автора детективів, поки викрадали малого Пітерсона», — подумав Ралф. Вечеряв із вісьмома іншими людьми, коли малого Пітерсона убивали. Сидів на панельній дискусії з теми заборонених книжок, поки Віллов Рейнвотер везла його на таксі від «Прошу, джентльмени» до вокзалу в Даброу. Він знає, що ми підемо до його колег, що знайдемо тих учителів із Броукен-Арроу, що поговоримо з барменом у ресторані «Шератону». Він знає, що ми переглянемо плівку з камер спостереження й дістанемо той примірник останнього бестселера Гарлана Кобена. Він має це все знати, він же не дурний.

І якщо його історія підтвердиться, то висновок буде неминучий і неймовірний водночас.

Семюелз перехилився через стіл, висунувши вперед підборіддя.

— І ти сподіваєшся, ми повіримо в те, що весь цей час із третьої до дев’ятої вівторка ти був разом з іншими людьми? Увесь цей час?

Террі подивився на нього так, як уміють дивитися тільки викладачі старших класів: «Ми обидва знаємо, що ти ідіот, але я не ганьбитиму тебе перед однолітками, сказавши це вголос».

— Звісно що ні. Я і сам сходив у туалет перед початком промови Кобена. І раз ходив сам у ресторан. Може, вам удасться переконати присяжних, що я повернувся до Флінт-­Сіті, убив бідного Френкі Пітерсона і повернувся до Кеп-Сіті за півтори хвилини, які йдуть на те, щоб випорожнити сечовий міхур. Гадаєте, вони на це купляться?

Семюелз поглянув на Ралфа. Ралф стенув плечима.

— Гадаю, більше запитань у нас немає, — мовив Семюелз. — Містера Мейтленда доправлять в окружну в’язни­цю й триматимуть під вартою до досудового слухання в понеділок.