Розділ «Арешт»

— І я б погодився, принаймні у більшості випадків, — втрутився Ралф. — Але не тут. Один із моїх свідків щойно зауважив, що Флінт-Сіті, по правді, дуже маленьке місто. Не скажу, що повністю погоджуюсь, але комуна на Західному боці досить згуртована, і містера Мейтленда знають майже всі. Террі, жінка, яка бачила тебе біля «Джералда», — сусідка, а дівчинка, що бачила, як ти виходиш із заростів парку Філіс, дуже добре тебе знає. І не тому, що живе зовсім неподалік від тебе, а тому, що ти колись повернув їй песика-втікача.

— Джун Морріс? — Террі дивився на Ралфа з виразом щирої невіри. — Джуні?

— Та інші, — сказав Семюелз. — Багато інших.

— Віллов? — Террі прошепотів, наче йому дали під дих. — Вона теж?

— Багато інших, — повторив Семюелз.

— Усі вони з шести фотокарток обрали тебе, — мовив Ралф. — Не вагаючись.

— А на фотокартці мій клієнт часом не був у кашкеті «Золотих драконів» і футболці з великою «Т» на грудях? — поцікавився Гові. — І чи не стукав пальцем по цій фотокартці поліцейський, що збирав свідчення?

— Невже ти дійсно так думаєш? — спитав Ралф. — Сподіваюся, що ні.

— Це якийсь нічний кошмар, — промовив Террі.

Семюелз співчутливо всміхнувся і сказав:

— Розумію. І для того, щоб він закінчився, всього лише треба розповісти, чому ти це зробив.

«Наче в цьому Божому світі знайдеться таке пояснення, якому зможуть повірити люди при глузді», — подумав Ралф.

— Це тільки на краще, — Семюелз мало не підлещувався. — Але треба встигнути до того, як повернуться результати ДНК-тесту. Зразків у нас предостатньо, і коли виявлять збіг із тими, які щойно взяли в тебе…

Семюелз стенув плечима.

— Розкажи нам, — мовив Ралф. — Не знаю, що то було, — тимчасовий сказ, чи напад дисоціативної фуги [53], чи сексуальна спонука, чи що — розкажи нам.

Він почув, що підвищує голос, і подумав було опанувати себе, та якого біса.

— Будь чоловіком і розкажи!

Звертаючись більше до самого себе, ніж до людей по той бік столу, Террі промовив:

— Я не знаю, як так могло статися. Мене навіть у місті не було у вівторок.

— І де ж ти тоді був? — спитав Семюелз. — Давай, викладай нам усе. Обожнюю хороші оповідки. У старших класах майже всю Аґату Крісті перечитав.