TextBook — Уже ні, — сказала я, по нетривалому роздумі. — Ти хто?
— Улейка, дочка міського скульптора, — вона виявилася дуже старанною, сумлінною співрозмовницею. І ще — її не навчили боятися чужих. Вона уявлення не мала про Червону Шапочку — інакше чого б то викладати все-все на першу вимогу?
— Як називається місто?
— Велика Столиця.
— Далеко до нього?
— Не дуже, — дівчинка почухала ліву п’яту об носок правої ноги.
— Ти що ж, тут сама?
— Сама. А що?
— Ну, — мені не хотілося її лякати, — ліс усе-таки. Можуть бути дикі звірі, і…
— Немає звірів, — упевнено відгукнулася дівчинка. — А які є, ті маленькі.
— А розбійники?
— Розбійників нема, — відповіла вона вже не так упевнено. — Правда, батько казав…
Вона помітно спохмурніла.
— Іноді… останнім часом… бувають.
Мала начебто згадала, навіщо сюди прийшла, покрокувала до надгробка. Швидко вклонилася:
— Мертва королево, подаруй мені ягідок…
І діловито заходилася оббирати зеленаво-жовту горобину.
— Вони ж неспілі!
— Спілі, — дівчинка складав ягоди в кошик. — Це не звичайна горобина, а королівська. Хлопчиська до мертвої королеви йти бояться. Кажуть, вона прихильна лише до дівчат. А цим здоровулям — як пройти лісом? Вони й вулицю перебігти бояться!
Вона обернулась до мене й простягла пригорщу ягід:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зло не має влади» автора Дяченко М.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ тринадцятий Таємниця королеви“ на сторінці 4. Приємного читання.