TextBook — Принц знав. Повинен був знати. Проте він, як ти справедливо зауважила, прагнув до особистого щастя, і не в майбутньому, а тут і зараз… Я що, тебе сварю? Ні ж. Я пояснюю. Потрібне було нове призначення для принцес, нова сила, яка повернула б їх у Королівство і перетворила роздратування у щось більш потрібне для подорожі… В ідеалі — знову в надію.
Я пригадала, що ані вчора, ані сьогодні «високостей» я не бачила.
— Ви їх зачарували?!
— Ні, ну що ти. Я… словом, тепер вони члени Ордена сестер-хранительок обіцянки.
— Черниці, чи що?
— Не зовсім. Сестри-хранительки.
— Хранительки чого?
— Обіцянки, — Оберон усе ще стояв до мене спиною.
— Якої?
— Моєї обіцянки, Ліно. Що кожна з них отримає свого принца раніше, аніж на її скронях з’явиться перша сива волосина.
— О-о-о, — сказала я здивовано. — Але ж принц…
— Нічого не вдієш, тепер у мене додасться халепи — видати їх заміж. П’ять принців до певного часу — чи може щось бути простіше? — у голосі у Оберона бринів сарказм.
— І ваша обіцянка повернула їм надію?
Оберон нарешті обернувся. Він здавався збентеженим, це мене вразило.
— Так, Ліно. Бо це ж обіцянка короля.
— А якщо, — я затамувала подих, — ви не зумієте знайти їм принців, поки вони не почнуть сивіти?
За сірими стінами мелодійно заспівала сурма.
— Час шатро згортати, — діловито сказав Оберон. — Твій Сірий цілий і неушкоджений, іди до конюхів, скажи — я звелів…
— Ваша величносте! Що буде, якщо ви не знайдете принців?!
Він усміхнувся.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Цикл "Ключ від Королівства"» автора Дяченко М.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ двадцять восьмий Кінець дороги“ на сторінці 3. Приємного читання.