Розділ без назви (4)

Ліонесса показово склала руки на грудях.

- Одна з головних? Ха! До твого відома, шановний Поле Крук, ти отримав високу честь провести приватну аудієнцію з самою Ліонессою Стерн, єдиною правителькою Західного Берега!

Вона явно насолоджувалася тим, як витягнулося від подиву його обвітрене обличчя.

- І не де-небудь, а в її особистій опочивальні! Ніхто про таке навіть мріяти не сміє. – Ліонесса радісно засміялася. – Ти такий ошелешений! Не чекав? Ох, Поле, я дуже рада тебе бачити... Ти такий незвичний з вусами і бородою! Це у тебе просідь?

- Просідь. Я також дуже радий зустрічі з тобою, Ліонессо.

Стерн радісно посміхнулася. Правителька Західного Берега. Неймовірно!

- А де Арктур? – запитала правителька.

- Мене це теж цікавить, – Пол розвів руками. – На жаль, відповіді не маю. Після штурму Муніципалітету Резнікоффа я більше не бачив.

- Шкода! – щиро засмутилася Ліонесса. – Коли мені повідомили, що знайшовся Пол Крук, я вирішила, що Арктур також повернувся до міста.

- Я теж цього волів би.

- Коли ім’я Резнікоффа згадували при Борімскі, у того око починало сіпатися! – пригадала Ліонесса. – Так смішно було... Той, до речі, кілька разів прочесав усе місто в пошуках тебе. Його пси облазили всі кутки, але навіть слідів твоїх не знайшли. Як ти примудрився, Поле? Де переховувався весь цей час?

- Жив на болотах.

Після цих слів уже обличчя Ліонесси витягнулося від подиву.

- Оце так! – похитала головою вражено. – Навіть важко повірити. На болотах! Я й подумати не могла, що ти підеш туди, що дикуни приймуть чужинця до себе… І як воно там було?

- Складно. Потім розкажу. – його трохи зачепило слово «дикуни». – Дай мені оговтатися, Ліонессо. Ще зранку я захищав Міст, потім мене заарештували твої вояки, потім я прокинувся тут, на Західному Березі, а на десерт з’являєшся ти!

- Ага! – розсміялася Ліонесса. – На десерт! Я так рада, що доля подарувала нам цю зустріч!

Вона знову підстрибнула й радісно обійняла його. Потім відсторонились і суворо мовила:

- Ти не подумай! Я насправді дуже серйозна й авторитетна правителька. Люди поважають і слухають мене. Ти – єдиний свідок того, якою я дозволяю собі побути наодинці... Зрозумів?

- Цілком.

Ліонесса стерла з обличчя серйозність і плеснула у долоні.