Розділ без назви (4)

- Авжеж, ти можеш повернутися до міста разом зі мною… Але, бачу, ти свій вибір уже зробив.

Пол обернувся і побачив, як сходи тануть у повітрі. Залишилася тільки платформа, на якій стояв він з батьком.

- Стіни іграшки зламані. Вода старого життя витекла. Світ дихає повітрям нового… Тепер я можу повернутися. А ти – продовжити свій шлях.

- Це… справді… створив я?

- Так, сину.

- Але ж це неможливо. Не можу повірити. Я… не заслужив на це… Я ж простий… Зробив стільки помилок, а наприкінці упав так низько… Чому?

Корвін мовчки похитав головою.

- Батько… Перед тим, як ти підеш, – раптовий спалах осяяв Пола. – Чим було Серце?

- Я створив його, коли покохав твою матір, – усміхнувся Корвін.

Гомін срібного міста ставав гучнішим.

- Чуєш? Настала пора розходитися. Твій світ чекає на тебе, тож не барись. Ми ще обов'язково побачимося, Поле. Вибач, що наша зустріч вийшла такою нетривалою… Якось ми обов’язково виправимо це. Бувай, сину!

Із цими словами Корвін міцно обійняв його, і не встиг Пол щось промовити у відповідь, як батько й скляна сфера розтанули в повітрі, а біла порожнеча навколо забарвилася багряно. Крук залишився наодинці. Він стояв на самому краю платформи, що пливла у порожнечі.

Не ймучи віри очам своїм, Пол вражено дивився на світ, що розкинувся в його долонях, світ, створений ним самим. Світ шепотів на тисячу голосів, тихенько сміявся, манив до себе, граючи сполохами, нетерпляче очікуючи на нього. Вітерець, що вирвався зі скриньки, злегка тріпав волосся Пола. Мелодія гучнішала, накриваючи знайомою хвилею, метал у руках став такий гарячий, що обпікав долоні.

Отже, все було недарма. Злети й падіння, щастя і розпач, надії та біль. Коли він падав і вставав, аби йти далі, – все було недарма.

Прибуття на поїзді, родинний маєток, Муніципалітет, «Залізне Серце», Тріумвірат, «Золотий Трилисник» і «Утопія». Лист батька, зрада, дуель, в’язниця, розбиття Серця. Банкрутство, завод, змова Борімскі, полювання на відьом, революція, тека з кабінету дві тисячі дванадцять. Болота, Аківензі, Чі-Ананг, Оде-Імін, перше полювання, іспит у забутому храмі, гйорр, жертвоприношення і землетрус. Повернення у місто, театр, Блокпост, битва за Міст, Собор, художник, батько…

Скільки всього було! І врешті всі дороги переплелися, об’єдналися, привели його сюди, – до власного світу, що чекав на долонях.

Він заплющив очі й глибоко вдихнув. Серце билося рівно й спокійно. Постояв кілька секунд. Видихнув…

І Пол зробив крок уперед.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!