- Саме так, Крук.
Коли настала третя ніч, застукотіли барабани війни, і чоловіки зі зброєю в руках вирушили вбивати інших чоловіків – як воно завжди було й буде, доки існуватиме людство.
За стінами Блокпоста чулися важкі кроки численної армії; повнозросто йшла вона маршем під бойові барабани на останній штурм. «Імперці» сиділи за укріпленнями, переглядалися між собою безсонними очима, нервово ковтаючи холодне повітря й стискаючи зброю. У смерті найгіршим було її очікування. У тому, що вона прийде, ніхто не сумнівався. Всі добре знали, на чиєму боці була чисельна перевага. Промова Феррума підбадьорила їх, але жодні слова не можуть перекричати звук підходу ворога. Захисникам Мосту лишалося тільки повністю віддатися обіймам останньої ірраціональної надії на неможливу перемогу, відчуваючи на потилиці подих Розламу.
Ворог наближався. Коли здалося, що він ось-ось за стіною, всі звуки стихли. Було чути лише виття вітру в Розламі й важке дихання сотень ротів.
А потім вибух розідрав багатостраждальну стіну, й розпочався наступ. Чувся войовничий рев, адреналін кипів у жилах, пальці тиснули на спускові гачки й гарячково заряджали нові набої. Ворог налетів, ніби ураган, зніс першу лінію оборони.
- Камені!
Зі стін на голови штурмовиків скинули кілька брил, підготовлених заздалегідь. Відчайдухів, які на це відважились, поцілили ворожі стрільці з горищ, але справу було зроблено. Каменюки розчавили з десяток нападників, ставши ще однією перепоною – разом з ожеледицею та свіжими трупами під ногами. Очі атакуючих засліплювали прожектори, дезорієнтуючи їх, колючий дріт видирав шматки плоті. Завдяки скинутим брилам вдалося перервати першу хвилю штурму, але наступ не спинявся.
Пол стріляв далеко від першої лінії бою. Він не любив і не вмів битися врукопашну, був значно корисніший в глибині оборони, де міг безупинно розстрілювати тих, кого не встигали вбивати інші. Своїми пострілами Пол не залишав нападникам жодної надії прорватися на флангах. Шрам пекло, праве коліно пронизувало холодним цвяхом ниючого болю. Все, як завжди, подумав Крук.
Пролом кипів людськими життями. З-під теплого червоного снігу де-не-де проглядала промерзла чорна земля, і місяць час від часу злякано позирав на поле бою.
На новий прорив штурмовиків у захисників Блокпоста не лишилося жодного туза в рукаві. Вони могли лише стояти насмерть.
- Ані кроку назад! – кричав Феррум. В його руках диміли пістолети. – Ані кроку назад!
Яр Одноокий з шаленим криком зірвав із себе дублянку, розідрав сорочку, а потім вихопив ножа і розрізав груди хрест-навхрест. Очі його палали жагою битви.
- Смерть! – заревів він голосом ведмедя, пробудженого від зимової сплячки, завдавши на плечі важчезну колоду, якою підпирали імпровізовану стіну. З тим же несамовитим криком, розмахнувшись, Яр опустив колоду на голови ворогів.
Удар був такої сили, що черепи нападників тріснули, немов гнилі горіхи.
- Ура! – зраділи «імперці», підбадьорені подвигом Яра. – Імперія! Імперія!
- Драбини! Вони пронесли драбини! Вони лізуть через стіни! – закричали позаду.
- Ліворукий, на тебе! – звідкілясь озвався Феррум.
- Диявол, – сплюнув Крук.
Перезаряджаючи на ходу револьвер, він рвонув до головного ходу, який уже покинули захисники, зосередивши свої сили біля проламаної стіни. А біля входу тепер сиділи тільки двоє чергових, яких Фелікс полишив чатувати саме на такий випадок.
Драбин було три, і біля кожної валялися тіла «лез». Чергові перезаряджали гвинтівки, а нові вороги вже вилазили на стіну. Пол прийшов саме вчасно.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Крук» автора Дерев'янко П.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (4)“ на сторінці 42. Приємного читання.