Розділ без назви (4)

- Так. Але тепер все стало значно складніше.

Тієї ночі «імперці» вбили багатьох, але зазнали перших втрат.

З променями сонця Блокпост звільнили від мертвих тіл – лише холодний труп Фальконе продовжував тихо погойдуватися на воротах зловісним попереджувальним знаком. Сніжок присипав трупи на площі, перетворюючи їх на нові кучугури. Ворог перегруповувався, відпочивав, набирався сил і планував нову атаку. Тим часом «імперці» разом з будівельниками намагалися закрити розірвану вибухом стіну.

- Скільки залишилося вам до закінчення будівництва? – запитав бригадира Фелікс.

- Вночі ще трьох людей забрало у Розлам! – командувач будівельників мав нездоровий колір шкіри та чорні набряклі кола під втомленими очима. – Не можу сказати напевно, пане Феррум. Але відволікати нас не можна. Інакше будівництво Мосту затягнеться…

- Якщо зараз ми не забудуємо пролом, то ніякого Мосту вже не знадобиться, – безапеляційно рубонув Фелікс. – Це зрозуміло?

- Так, – утомлено кивнув бригадир.

- Виконуйте. Через десять хвилин я маю бачити ваших людей на відбудові стіни. За всім необхідним одразу звертайтеся.

- Тоді я хочу зауважити, що мої люди не мали спочинку дві доби і падають з ніг без сну! – чолов'яга на мить став схожим на того, ким був колись – гострий на слівце, впертий бригадир, який звик захищати підлеглих.

- Мої теж. Зауважте, що падають вони не тільки без сну, а й без життя, – одрізав Фелікс. Він і чути не бажав про такі дурниці, як відпочинок. – На тому світі поспите. Наразі маємо важливіші справи.

Бригадир лише кивнув і пішов до завмерлих неподалік будівельників. Усі вони були на одне обличчя – сірі, худорляві, перевтомлені. Здавалося, їх погойдувало від поривів вітру.

Феррум звернувся до Крука:

- Скажіть чесно, Ліворукий – на вашу думку, ми встоїмо?

- Навіть із проломленою стіною Блокпост залишається могутньою фортецею. Штурмувати вони можуть лише вночі, інакше їм не вистачить людей. І хоч їх значно більше, наші позиції цілком зрівнюють нас, не дивлячись на пробиту стіну. Якщо, звісно, до сутінок ми закриємо пролом і більше не підпустимо до стін підривників.

- Сподіваюся, Західний Берег вартий цього, – промовив задумливо Феррум.

Легко поранених поклали у копанки будівельників. Вони мали виспатися краще за інших, бо вночі на них чекав бій пліч-о-пліч з усіма. Здорові спали за графіком і відновлювали стіну. Вибух трохи згасив бойовий дух «імперців», але вони все одно вірили в перемогу.

Крук довго допомагав на стіні, після чого пішов перепочити. Авжеж, він трохи випив перед сном – за Назара Пляму – і прокинувся вже після сутінків. «Імперці» закінчили відновлювати пробиту ділянку й грілися навколо численних багать в очікуванні нової атаки. Будівельники повернулися на Міст.

Пол здійняв голову: зі стіни на нього безстрашно дивився настовбурчений ворон.

- Що, брате, чекаєш на свіжі життя? – всміхнувся Пол.

Ворон уважно подивився на нього чорними розумними очима, коротко каркнув й злетів у небо. З його крила зірвалася чорна пір’їна й, повільно кружеляючи, спланувала за стіну.