- Чув про месника?
- Якого ще месника?
- Потойбічного месника.
- Ні, не чув. Сашо, давай нам одразу пляшку!
- Ну то слухай. Подейкують, що ніби з того світу прийшов. Рік тому його з подружкою вбили у себе дома якісь «шакали», і зараз він повернувся з Розламу в безсмертному тілі месника, аби розквитатися з ними…
- Що за маячню ти верзеш! З клятого Розламу ніхто не повертався!
- Ага, «шакали» теж так думали. А зараз двох із тих убивць знайшли мертвими. І кажи після цього, що це маячня!
- І кажу – маячня. Тих «шакалів» міг будь-хто замочити.
- Люди бачили його! Обличчя розмальовано в чорно-білий грим, сам у шкіряному плащі на голе тіло, ніби йому холод не страшний! І зброя не бере…
- Тьху на тебе з твоїми оповідками. Нумо, краще вип’ємо!
Деякі знайомі кивали йому, Крук відповідав тим же.
Людей ставало дедалі більше, поки не залишилося вільних місць. У гарячому повітрі густо запахло махоркою, попливли важкі тютюнові хмарки, а на поміч Сашо прийшли три чарівні офіціантки – Жанна, Ханна і Нонна. Дівчата спритно розносили напої, сліпуче усміхалися і вправно уникали будь-яких проявів чоловічої уваги, водночас запам’ятовуючи суму замовлень кожного клієнта.
- Ой, темна ніч, як ворона крило-о-о, – затягнули душевно у дальньому кутку.
Ніхто не підсідав до Крука, хоча тільки біля нього залишився вільний стілець – таке негласне право мали лише Назар Пляма та ще кілька хлопців, які свого часу прикривали з Ліворуким спини одне одному. Ліворукий робить лише один постріл, і той, у кого він стріляв, уже не потребує другого, – так казали про нього. Крук зарекомендував себе розумним, вправним і безжальним найманцем з важким характером, з яким треба мати приязні стосунки. Його таке ставлення цілком влаштовувало: Пол усе життя був самотнім і полюбляв залишатися наодинці навіть посеред натовпу.
Проте сьогодні неписане правило порушили.
В «Яму» ввалилася здоровенна червонощока бабера у товстому довгополому кожусі з гвинтівкою на плечі. Кожух її прикрашала вишита жовтою ниткою двійка із зірочкою. Бабера слоноподібним тупцюванням збила з валянок сніг і войовничо огледіла зал.
Ім'я її було Амаранта, проте вона вимагала від усіх, щоб її називали Маратом. Кожен, хто мав необережність назвати Амаранту жіночим ім’ям, одразу ж отримував добре поставлений удар у підборіддя з подальшим спостереженням дула гвинтівки перед носом – це швидко навчило всіх вірній з точки зору Амаранти вимові. Про себе вона говорила виключно в чоловічому роді й намагалися поводитися відповідно – по-чоловічому. Виходило це доволі сумнівно.
Авжеж, тільки в екстравагантного Фальконе жінка могла долучитися до лав банди, яку він чомусь іменував «партією» і ніяк інакше, та ще й дослужитися до капітанської зірочки. Втім, Амаранта заслужила своє звання справжніми справами і справжньою кров’ю. Вона довела, що вміє вбивати, і чоловіки, які колись насміхалися з Амаранти, зараз відводили очі від її кремезної фігури, а якщо виникала необхідність, зверталися до неї тільки на ім'я «Марат».
Амаранта огледіла вечірній бомонд, і її маленькі очі зупинилися на столикові, за яким самотньо сидів повитий смутком Крук. Той, згорбившись, не скинувши плаща, крутив у руках величезне жовте ікло, яке носив на грудях – ознака того, що Ліворукий спілкуватися не бажає. От якби він сидів, криво посміхаючись час від часу своїм думкам, споглядаючи зал холодним недбалим поглядом, – тоді можна було б ризикнути підсісти, обов'язково пригостивши грізного найманця випивкою. Але Амаранта бачила лише вільний стілець, а тому вигляд Ліворукого її не спинив. Широким кроком вона ступала до столика найманця. Тієї ж миті паб принишк: важко було не помітити таку колоритну особу. Навіть Сашо застиг, щоб спостерегти цікаве видовище: Марат прямує до Ліворукого!
Амаранта по-діловому поставила гвинтівку біля столу, скинула кожух на вовчу голову, підтягнула під себе найближчий табурет і з розмаху обвалила на нього свій масивний зад. Табурет жалісно заскрипів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Крук» автора Дерев'янко П.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (4)“ на сторінці 24. Приємного читання.