Розділ без назви (4)

Пол обернувся до незнайомця, спрямовуючи на нього револьвер. Як йому вдалося так тихо підійти?

-  Ей, спокійно! – той одразу підняв руки вгору. – Я не збираюся завдати шкоди.

-  Навіть дурень за два кроки влучить поміж очі, – сказав Крук.

-  Скажи мені, хто твої друзі – і я скажу, хто ти; покажи мені, як дістаєш зброю – і я скажу, як ти нею володієш, – незнайомець поволі опустив руки. – Я побачив достатньо.

Крук пригледівся до нього: побита міллю шуба, старий картуз, темне обличчя. Густі брови обросли льодом, на лівій щоці велика родима пляма. Такий полюбляє випити і вскочити в добрячу бійку.

-  У якій ти банді, стрілець? Не бачу жодного знаку на твоєму одязі, – незнайомець мав на грудях вишиту червоним літеру «І».

-  У жодній.

-  Так-так… Судячи з того, як ти незграбно й голосно чалапаєш по снігу, я роблю висновок, що ти недавно у місті – тобто, ти прийшлий!

Гадки не маю, що таке «прийшлий», подумав Крук, але кивнув.

-  Саме вас я і виглядаю! Нам потрібна свіжа кров. До речі, про кров: за місцевими традиціями, вірніше, неписаними правилами доброго тону, треба скинути мертве тіло у Розлам або сховати його у глибокій кучугурі, хе-хе, – незнайомець кивнув на застреленого бандита. – Допомога знадобиться?

-  Може, й знадобиться. Звідки стільки люб’язності? Бажаєш допомогти мені, аби потім рекрутувати в «імперці»? – напрямки запитав Пол.

-  Хе-хе! До вміння стріляти ще маєш розум і сміливість казати все в обличчя. До того ж знаєш ситуацію на березі. Дуже добре! – широко всміхнувся «імперець». – Так, я запропоную тобі роботу.

Чом би й ні, подумав Крук. Роботи в театрі небагато, часу в мене вдосталь, а монети і набої за працю у пана Зета я не отримаю… Можна хоча б послухати, що вони запропонують.

-  Одразу кажу, що до банди не вступатиму. В ролі найманця – можу. Якщо такі умови прийнятні, ми можемо поговорити.

-  Поговориш про це з Феліксом. А поки позбавимося тіла.

Новий знайомець, що так і не назвав свого імені, швидко й професійно обшукав мертвого. Нічого цінного не знайшовши, невдоволено пхикнув і разом з Круком закинув труп у товстий шар снігу, що заповнив вузьку щілину між двома покинутими будинками. За чоловіками лишилася кривава доріжка на снігу. Якийсь безпритульний хлопчисько вибіг з дому неподалік, похапцем згріб обгорілі дрова і швидко втік.

Мертвяка завалили снігом, після чого «імперець» сказав:

-  Тепер ніхто об нього не спіткнеться, а сніжок невдовзі притрусить кров. Справу зроблено. До Феррума?

-  Тобі платять за кожного рекрута, чи не так?

-  Твоя правда! – власник видатної родимої плями покивав. – Розумник, хе-хе. Якщо домовишся з Феліксом, поставлю тобі випивку. Він особисто розмовляє з кожним кандидатом. Ідеш?