Розділ без назви (3)

- Ти! – закричав Крук, вихоплюючи револьвер. Його розум затьмарило, очі витріщилися, мов у божевільного, вени на скронях набухли товстими синіми нитями. – Ти пообіцяв зміїній потворі життя свого онука! Мого сина! Ти пообіцяв їй в жертву мого сина, розумієш?! – Крук ревів він, готовий щомиті розрядити всі набої в старого, що плакав, згорбившись на колоді біля вогню. – Як ти міг мовчати стільки часу?! Чому розказав тільки зараз, Аківензі?! Чому?! Вона ж нині там, самісінька, щомиті може народити! І ніхто не захистить її! Розумієш? Ніхто!

Він остаточно втратив контроль над собою.

Аківензі від кожного його слова згинався до землі, як під ударами батога. Пол ще декілька секунд тримав старого на мушці, після чого з криком відсмикнув лівицю вбік і підхопив сумку.

- Я зараз же повертаюся до селища!

- Але… – несміливо заперечив Огічіда, що увесь час стояв безмовно й незрушно.

- І ніхто мене не зупинить! – Крук, не вагаючись, навів на нього зброю. – Плював я на гйорра, плював на полювання, плював на всіх! Цей старий пообіцяв мого сина в жертву якійсь вигаданій потворі, і Чі-Ананг знає про це! Я маю врятувати мого сина. Бо його ніхто не врятує, крім мене! І не зупиняй мене, Огічідо, або я вистрілю в тебе!

Крук, важко дихаючи, розвернувся й пішов геть.

Він зробив кілька кроків, як у притихлій хащі почувся хрускіт: щось велике наближалося до аніквеби. Крук завмер, відчувши небезпеку. Огічіда озирнувся на шум і схопився за спис. Аківензі на мить замовк, здійняв мокре обличчя, зацьковано зогледівся. Прошепотів:

- Це він.

І за кілька секунд із хащі до аніквеби вирвався гйорр.

* * *

Цар крокодилів, посланець зміїної богині, вбивця та людожер голосно заревів, і це ревисько, що вирвалося з величезної пащі, вганяло переляк у найвідважніші серця. Таким міг стати магер, який прожив кілька сотень років: справжній гігант, зі шкірою немов шпичастий камінь, іклами, ніби ритуальні кинджали, з налитими кров’ю очима, які горіли червоною жагою вбивства. Ударом величезного хвоста гйорр міг зламати хребет людини, а щелепами перекусити тулуб навпіл. Утілене чудовисько з жахливих історій, справжній маджі з потойбічного світу! Гйорр вселяв паралізуючий жах лише одним виглядом. Виходити на бій проти такого? Та ще й спробувати вбити?! Та від нього врятуватися – справжнє диво! Але троє розгублених чоловіків, захоплених зненацька, втомлених довгим переходом і коротким сном, виснажених тільки-но відгримілою сутичкою, не могли сподіватися на диво.

О, диявол, встиг подумати Крук. Гйорр вискочив з хащі прямо на Аківензі. Чудовисько було настільки велике, що стало врівень з сидячим невисоким болотником. Гйорр заревів, і перш ніж хтось із мисливців рушив з місця, він кинувся до Аківензі впритул. Відлуння крику ще котилася нічною хащею, коли щелепи монстра зімкнулися навколо голови старого. Наступної миті гйорр рвонув мордою вбік і Аківензі, наче в страшному видінні, перетворився на велику обезголовлену ляльку з шиєю, що фонтанувала кров’ю. Ще мить лялька сиділа на колоді, затим смикнула руками й безвольно звалилася до вогнища. Із шиї кров поштовхами виливалася на землю, кінцівки декілька разів сіпнулися, і тіло завмерло. Більше воно не зворухнулося. Крокодил мотнув огидною мордою, і голова мисливця відлетіла в хащу, де прокотилася вологою землею до старого дерева, розгубивши вплетене чорне пір’я, й завмерла біля могутніх коренів, зачепившись косою сивого волосся. Чорні й білі пасмуги глини розмазалися від непросохлих сліз, розчахнуті скляні очі застигли в останньому погляді до зірок. Так закінчив своє життя Аківензі, розплатившись за порушену клятву.

Тієї ж миті Огічіда з бойовим криком, повним люті й жаху, встромив списа в тіло гйорра близько голови. Вірніше, спробував встромити. Коронний удар, яким Огічіда обірвав життя не одному десяткові крокодилів, уперше зрадив йому: наконечник списа зі дзвоном ковзнув по твердій шкурі, не полишивши навіть подряпини. Очі мисливця широко відкрилися від подиву, а очі гйорра спалахнули червоним світлом. Він стрімко розвернувся, вкладаючи всю силу в свого важкого хвоста. Удар був страшним: Огічіду буквально знесло з того місця, де він стояв. Мисливець пролетів кілька кроків і врізався спиною в одну з хижок, проломивши стіну. Швидко сповз долі, втрачаючи контроль над ногами. Всівшись на землю, він спробував доторкнутися руками живота, але тільки з хрипким стогоном завмер, опустивши голову на груди. Його заплетене в косу волосся притрусило глиною. З відкритого рота, паралельно вертикальній лінії мазініти, пробігла цівочка крові.

Гйорр обернув мерзенну морду до останньої людини, яка мала померти. Пол чекав цього, випроставши лівицю з револьвером перед собою, затамувавши дихання, готовий стріляти. Шанси були мізерні, але Крук полюбляв ставити на зеро. Він бачив перед собою уособлення проклятої богині та ненависної мейери, уособлення зла, що руйнувало його життя на болотах, уособлення всього, чого він жадав позбутися. Всю лють і ненависть він спрямував на велетенську потвору з огидною головою, де сяяли два рубіни.

Здохни, клята потворо! Здохни, Чі-Ананг! Здохни, велика Змія! Я вб’ю кожного, хто стане на шляху до моєї дитини та моєї дружини. Я вб’ю всіх – без зволікання, жалю і страху. Здохніть!

Постріл.

Болота завмирають, споглядаючи за двобоєм. Гйорр починає рухатися, але занадто пізно, куля влучає у його праве око. Рубін розривається, розлетівшись на слизькі шматки; аніквебу трясе від шаленого високого реву ненависті й страждання. Влучив! Непоганий початок смертельного двобою. Але часу на святкування нема: гйорр несеться на Пола, знавіснілий від болю. З-під лап летять грудки бруду, магер трохи пробуксовує на землі, вологій від нещодавнього дощу. Мисливець легко відстрибує праворуч – тепер чудовисько напівсліпе, і ця обставина трохи полегшує ситуацію, даючи простір для маневру.

Ривок, короткий спринт вперед, Крук розвертається й затамовує подих, випроставши руку, готовий до другого пострілу. Ненависть перетворюється на вбивчу холодну силу. Він знає, що не схибить: зараз усе підвладне його волі. Волі мисливця, волі захисника, волі чоловіка; світло кипить у венах, а Крук спокійний і зосереджений. Зараз необхідно вразити ліве око чудовиська.

Гйорр крутить головою, виглядаючи ворога. Тільки-но він знаходить його – гримить новий постріл, і знову над аніквебою летить ревисько – тепер уже повністю засліпленого гйорра.