Розділ без назви (3)

Як красиво все підсумувала, клята мегера.

- Що ж, – сказав Пол, – я теж бажаю, щоб моє селище жило в безпеці. І готовий померти, аби жили моя дружина та мій син. Тому я приймаю твій виклик. Почуйте всі відповідь генджі – на світанку я вирушу вполювати гйорра! Я не боюся! Я, названий Макадегваном, приймаю виклик! – голос його зірвався на крик.

Реакція на слова Крука зіпсувала перемогу Чі-Ананг: хтось закричав схвально, хтось заплескав у долоні, хтось радісно вигукнув його ім'я. Це було настільки неочікувано й приємно, що Пол був готовий обійняти кожного, хто підтримав його. Впевненість повернулася до нього.

Що ж, подумав Крук іронічно, якщо мені судилося померти, то я помру так, що мій син слухатиме про мене легенди, які розповідатиме Зберігач Пісень.

Мейера розгубилася лише на мить, проте цього було достатньо, аби втратити ініціативу – поруч Крука раптом виріс Аківензі.

- Чому ти вийшов, старий гончар? – різко запитала мейера.

- Я піду з ним, – відповів Аківензі. У скаліченій долоні він стискав васваган.

- Що? – зашипіла Чі-Ананг. Все пішло всупереч її планам. – Твоя пам'ять відмовила тобі? Чи старі очі не бачать мазініти на твоєму зап’ястку?

- Моя пам'ять така ж гостра, як і тридцять років тому, мейеро, – одповів Аківензі. – Я прийняв генджі як сина, дав йому ім'я та домівку, навчив його нашій мові та мистецтва полювання. Тому я піду разом з ним – і ніхто не може заборонити мені цього!

Навколо схвально загуділи. Дурепа Чі-Ананг перетворила похорони на балаган, подумав Крук. Він спробував відшукати очима Аїгву та матір Везаванге, але ті зникли.

- Сподіваюся, ти гарно помислив перед тим, як прийняти це рішення, старий гончар, – Чі-Ананг зробила наголос на останньому слові.

- Не турбуйся за мене, мейеро, – голос Аківензі був спокійний, проте пальці його міцно стискали васваган, що наливався зірковим сяйвом.

Почулися швидкі кроки і ліворуч від Крука з’явився Огічіда.

- Полювати на магера потрібно трьома мисливцями. Тим паче на самого гйорра. Не вистачає третього – і я займу це місце, – запропонував Огічіда.

Шиай-аренки радісно зустріли його слова.

- Чому ти йдеш за ним, Огічідо? – безбарвним голосом запитала мейера. Крук насолоджувався тим, як її тріумф перетворюється на піррову перемогу. Він ніколи не був дружній з Огічідою, тому лишалося тільки гадати, чому хоробрий мисливець вирішив приєднатися до нього.

- Маю свої причини, – ухилився той від прямої відповіді. – Чи Змія забороняє мені піти разом з ними?

- Ні. Якщо бажаєш швидкої смерті, то вирушай, Огічідо! Ти знайдеш її поряд з генджі.

Залишивши останнє слово за собою, Чі-Ананг щезла в піраміді. Змії шлейфом повзли за нею. Жриці підняли ноші та зникли слідом.

- Дякую вам, – сказав Крук, утираючи піт на скронях. – Але це буде справді самовбивче полювання.