Розділ без назви (3)

- Борімскі діє в найгірших традиціях школи Муніципалітету. Бідне місто! Я припустити навіть не міг, що Влад скотиться до такого. Він править сам?

- Ні. Разом з ним ще чоловік і дівчинка. Але він ставить себе найвищим.

- Мене розшукували?

- Так. Але Нелу зберегли мовчання, як і було обіцяно, Макадегване.

- Ще раз дякую, – Пол приклав долоню до серця.

- Того дня, коли ти пішов, після тебе прийшли інші втікачі. Чоловіки з родинами. Вони бажали нашої допомоги. Благали навколішках, аби ми врятували. Якщо не їх, то хоча б їхні родини. Я не встиг відповісти: люди з чорними пов’язками увірвалися слідом і розстріляли всіх – просто серед нашого селища. На очах у жінок і дітей. Страшний день… Ми довго стирали кров. Багато воронів злетіло у небо.

Венджігіжиг помовчав, зробивши кілька затяжок.

- Після того місто замайоріло чорним. Нова влада. Нові порядки.

- І нові монументи на кладовищах, – підсумував Крук.

- Війна закінчилася, почалося мирне життя, – продовжував болотник. – Каста Нелу живе, як завжди. Нас ніхто не чіпає. Тільки прибутки дещо впали. Змінилося небагато: обличчя та люди влади, а також їхні слова. Все інше – як раніше, хіба що прикрашене чорними прапорами та образами людини-пацюка.

Помовчали. Пол роздумував над почутим, покурюючи люльку. Мовчанку порушила нова фраза Венджігіжига:

- А ще вони розбирають Стіну.

- Розбирають Стіну? – перепитав приголомшено Крук. – Хто? Навіщо?

- Це наказ пацюка. Наближається день, коли наказ буде виконано. Всіх людей, які не мали роботи, відправили розбирати Стіну. Хто не бажав – ішов під загрозою смерті.

- Неймовірно!

- Після цього різко впали продажі нашої трави, – Венджігіжиг зімітував усмішку, видихнув густе пасмо диму. – Пацюк каже, що Стіна заважає місту рости, бо Стіна – дитя епохи, що померла.

- Який абсурд…

- Залишився лише один, останній шматок – біля наших осель, – тяжко зітхнув Венджігіжиг. – Багато галасу.

- Хтось вигадував відьом, а Борімскі звалив усю вину на Стіну, – Пол хитнув головою. – Цікаво, що він скаже, коли останню цеглину приберуть, а місто так і не почне квітнути. Накаже всім плавити сталь і поголовно винищувати горобців?

- Не знаю, Макадегване.