Розділ без назви (3)

- Дякую за порятунок. Можна води? – голова боліла, мов на похмілля.

Передали холодну чашу із зеленого каменя. Цього разу в ній була тільки освіжаюча крижана вода, яку Пол із насолодою проковтнув.

- Ніхто ще не вбивав стільки маджі. Ніхто ще не переживав такого, Макадегване. Ти пройшов випробування, – урочисто промовив Аківензі. – І ти відчуєш, як світ навколо зміниться. Ти відчуєш, як змінишся сам. Ти відчуватимеш більше, бачитимеш глибше, чутимеш краще… Як доказ тому, найближчим часом ти отримаєш дуже добру звістку.

- То я пройшов випробування. – Він відчув, як світло, що наповнило вени, скипіло в крові при цих словах.

- Так! Най сяє над тобою Аренка, Макадегване!

- Аренка! – прокричали мисливці так гаряче й голосно, аби рідна зірка почула їх завзятий крик.

Як же я втомився, подумав Крук.

… Він повернувся додому на світанку, ледь не падаючи з ніг.

Вона не спала. Як тільки Пол зачинив за собою двері, Оде-Імін кинулася в його обійми. Очі її радісно сяяли.

- Що сталося? – із посмішкою запитав він, одразу забуваючи про втому.

- Макадегване! Ти… Ти будеш такий радий!

- Чому?

- Тому ще в мене є надзвичайна новина! – і вона засяяла посмішкою.

«Як доказ тому, найближчим часом ти отримаєш дуже добру звістку».

- Кажи свою надзвичайну новину.

- Під моїм серцем забилося нове… Розумієш?

- Ти кажеш, що…

- У нас буде дитя. Я ношу твого сина, Макадегване! – тихо промовила Оде-Імін.

Якусь мить Пол стояв розгублений, навіть не знаючи, що робити чи казати, а потім підхопив її на руки, підняв над підлогою, закрутив у танці несамовитого щастя. Він щось дико та радісно кричав, а вона заливалася сміхом.

- Я буду батьком! – волав Крук.