Розділ без назви (3)

-  Ще ніхто з чужинців не приходив сюди, – урочисто промовив Аківензі. – Ти – генджі, проте заслужив право пройти випробування. Най Аренка тому буде свідком!

-  Аренка! – видихнули звідусіль чоловічі голоси. Пол вирізнив серед хору Огічіду, Везаванге, Маконса.

-  Ти полюєш наодинці, але приносиш здобич за трьох. Ти добрий мисливець і добра людина. Тому ти отримав велику честь, Макадегване, – продовжував Аківензі. – Ти маєш випити зілля й пережити сновиддя, в яке поринеш. Вони ніколи не повторюються, кожен проходить власне випробування, не схоже на чиєсь інше. Ти маєш довести свою силу, вправність та відвагу. Ти маєш вижити, здолати перепони та побороти ворогів, а світло Аренки виведе тебе до нас.

-  Аренка! – гукнули мисливці навколо.

-  Чи готовий ти до зустрічі з маджі, Макадегване? – запитав Аківензі.

Мало що зрозумівши з промови старого мисливця, Пол не відчував у собі готовності. Але шляху назад не було: ганьбою було б зізнатись у боягузтві!

-  Так.

-  Чи готовий ти пройти випробування наших предків?

Усередині кипить забуте відчуття – як у казино, коли під здивованими поглядами ставиш останні фішки на зеро.

-  Так.

-  Шляху назад не буде, – карбує слова Аківензі. – Це крок на дорогу без вороття. Це випробування змінить тебе. Ти розумієш, і все одно приймаєш це?

Та скільки можна марудити запитаннями!

-  Так!

-  Ти тричі сказав «так», – старий підвищив голос. – Най Аренка тому буде свідком!

-  Аренка!

Нарешті. Як же тисне темрява навколо…

-  Повторюй за мною, Макадегване, бо ці слова допоможуть тобі.

І разом з усіма мисливцями Аківензі промовив:

-  О Великий Дух, чий голос я чую у вітрі! Я приходжу до тебе, як один із безлічі дітей твоїх. Мені потрібні сила та мудрість. Зроби мене могутнім! Не для піднесення над братом моїм, але для перемоги над найбільшим ворогом – самим собою.

Крук слухняно повторював. Він був занадто знервований, аби усвідомлювати, що саме говорить зараз, і хотів лише одного – якомога скоріше розпочати.