Розділ без назви (3)

Дехто посміхнувся. Інші продовжували збентежено дивитися на генджі – в їхніх очах він уже був ходячим мертвецем.

-  Тоді вдалого полювання, Макадегване.

-  Дякую. І вам вдалого полювання.

Крук переночував у одній з мисливських хижок і близько опівдня рушив на північний захід – там, де колись були угіддя Аківензі та його брата. Старий сказав, що Крук має знайти невелику річку. Саме на її берегах водяться магери. Він довго шукав ту річку, прорубуючи шлях у вологих зелених хащах, намагаючись не думати про небезпеку заблукати. Пол зосереджено вимахував мачете, постійно зиркаючи навколо, готовий щомиті відреагувати на будь-який натяк на загрозу. Коли із заростей очерету неподалік вилетіла качка, він витяг револьвер і, не прицілюючись, від пояса, підстрелив її. Велика жирна птаха ідеально підійде у якості ласої наживи.

Шкіряний обладунок мисливця виявився зручним. У ньому Пол рухався легко, старанно орієнтуючись на прикмети, яких навчав його Аківензі. Повалене блискавкою старезне дерево; повзучі ліани, вкриті жовтими квітками рясніше до півночі; невеликі, до пояса, сповиті зеленим павутинням пірамідки, встановлені ще в прадавні часи. Інколи він озирався й запам’ятовував пройдений шлях із протилежного боку. На старих деревах Пол залишав великі зарубки у вигляді літери «К». Він дуже хвилювався, і навіть не приховував цього на своєму обличчі – не було перед ким. Тут його чують і бачать наскрізь… Крук сподівався, що болото прийме нового гостя, що ті жовті й червоні вогники під коріннями дерев, у темних водах, між листям паростків невідомих рослин, таємничі вогники, що були насправді очима манідо, чиї погляди він щосекунди ловив на собі, належно оцінять його та дозволять чужинцю полювати.

Мабуть, саме час для обіцянки мисливця, про котру оповідав старий. Пол дещо сумнівався у доречності подібних дій, але у чужому храмі… Він зупинився біля одного з велетенських дерев. Обережно озирнувся, став навколішки. Намагаючись не помилитися, накреслив на землі хитромудрий малюнок. Прошепотів, як його навчав Аківензі:

-  Анаміетан гонімаа манідо машкіїг.

У відповідь вогники блимнули яскравіше. Чи йому здалося? Крук знизав плечима, підвівся і рушив далі. Поки все йшло як слід. Він не заблукав, не збився зі шляху, не вскочив у жодну халепу.

Надвечір Пол відшукав невелику річку. Сподіваючись, що то була та сама річка і що за час полювання прорублена ним стежка не заросте, Крук вийшов на бережок. Вода була темно-зеленого кольору, непроглядна, з того берега вся вкрита ковдрою ряски й товстих водоростей. Річка текла поволі, складаючи враження тихої та мирної, але то була оманлива подоба: у глибинах своїх річка ховала чимало смертельних загроз.

Пол глибоко забив заготовлені кілки за десять кроків від води. До дерева неподалік міцно прив’язав мотузку, до якої чіплявся металевий гак, схожий на їжака. Начепив на гака старанно розпатрану качку, наживку вкинув у воду якомога далі від берега. Саме так його навчав Аківензі. Ніби рибалка на велику рибу…

Гак із приманкою пролетів третину річки, стиха хлюпнувся у воді й пішов на дно. Полювання почалося! Крук тримав праву руку на мотузці, а в лівій стискав револьвер. По жилах пронеслася холодна ясність, передчуття неминучого двобою – не з людиною, а зі смертельно небезпечним хижаком.

Пол очікував довго. Хвилини тягнулися, наче гумові; здавалося, весь світ продовжував жити як зазвичай, і лише тут, на безіменній річці, час завмер в очікуванні чогось невідомого. Спочатку це нервувало. Потім у нього почали нити м'язи. Затим Крук заплющив очі, які втомилися пильнувати одноманітні непроглядні води. І раптом мотузка смикнулася. Ось він! Серце ледь не вискочило з грудей, і Пол намертво вхопив мотузку. Крокодил!

Мотузка смикнулася ще раз, потім іще: певно, магер заковтнув наживку й поплив на дно – топити захоплену жертву. Аківензі розказував про це: отже, все йшло, як потрібно. Крук вичекав ще кілька секунд, намагаючись потамувати серцебиття і даючи магеру час щільніше стиснути пащу, а потім що є сили рвонув мотузку на себе. Зараз металевий гак, продираючи ніжну плоть, намертво вчепиться в піднебіння крокодилової пащеки!

Мотузка судомно смикається. Крокодил на гачку! Мотузка смикається сильніше, і Пол докладає всіх зусиль, аби втриматися на ногах. Він розуміє, що йому не витягти магера однією рукою, тому швидко ховає револьвер у кобуру, хапає мотузку обіруч і тягне на себе, упираючись п’ятами об вологий берег. Мотузка йде важко, обпікаючи долоні. Чутно, як її тягнуть з іншого боку – з такою ж силою. Боляче! У вухах гупає кров, дихання стає уривчастим і важким.

Двобій продовжується довго. Сили рівні. Пол майже знесилений, але ще відчуває, що мотузка тягнеться до нього. Радість маленької перемоги надихає і живучим бальзамом розливається по спині. Мокра мотузка поволі підіймається вгору, і Крук одразу накидає її петлями на кілки.

На поверхні річки з’являються більше бульбашок, потім вода починає вирувати, стаючи темно-червоною, і Пол бачить його – крокодил! Невеликий, з сильно погризеною мотузкою в широкій тупій пащі, повній гострих кривих зубів, з повними ненавистю очима. Пол блискавично вихоплює револьвер і стріляє між киплячих люттю очей хижака. Але де там! Магер судомно б’ється, рветься врізнобіч, він не збирається помирати так легко. Кулі свистять повз нього, пірнають у воду. Крук покидає мотузку й швидко перезаряджає револьвер. У цей час крокодил встигає відпливти, і Полові доводиться знову витягати його на поверхню. Цього разу він вирішує повністю вийняти клятого магера з води, а вже після цього підстрелити тварюку.

Останнім ривком Пол викидає важку тушу на берег і від цього поривного руху залізний гак виривається із зубатої пащеки зі шматком крокодилячого м’яса. По воді розтікається нова порція темної крові. Крокодил реве дивним високим криком. Аківензі розказував, що в такий момент магер, оскаженілий від болю, тікає до рідної річки, але перед Круком був магер молодий. Він жадав крові кривдника, який поранив його і витягнув на сушу. І тепер цей самий кривдник стояв за кілька кроків від нього. Чекай на помсту!

Крокодил кидається на Пола, а той стріляє йому в голову. Влучив? Ні? Постріл, ще один, ще! Барабан прокручується, летить остання куля, але магер ще живий. І він вже поряд!..

Крук відстрибує вбік і в паніці б’є по пораненій морді ногою. Крокодил завмирає від больового шоку. Цей момент рятує Пола, а вже наступної миті він зриває мачете і з усіх сил встромляє лезо в голову магера. Мачете пробиває пащу наскрізь, шкребе по піску. Пол відскакує й знову перезаряджає револьвер. Він переляканий до смерті, але його руки не дрижать, пальці швидко й слухняно перезаряджають зброю. Магер уже не рухається, але Крук з виряченими очима палить в нього ще шість разів.

Мертвий?