Розділ без назви (3)

Караван Нелу приходив раз на тридцять днів, стояв біля селища три доби, обмінював товари міста на дарунки боліт і повертався за Стіну. Саме так Пол отримував звичний одяг, засоби для гоління та набої до револьвера, разом з іншими потрібними речами. Коли він був на полюванні, замість нього на обмін ходили Аківензі та Оде-Імін.

Шиай-аренки недолюблювали Нелу. Вони ніколи відкрито не показували цього, але Крук відчував його та поцікавився причинами такого ставлення.

-  Вони не дивляться вночі на зірки, – пояснила Оде-Імін.

-  Камені міста змінили їх, – додав Аківензі.

Бівабіконс іноді приносив звістки з-за Стіни, але Крук не мав бажання їх вислуховувати. Душевні рани його ледь загоїлися, він зажив новим життям, і поки не відчував у собі снаги почути відлуння старого.

А щодо залоз Пол дійшов висновку, що завдяки їх продажу мисливці на крокодилів могли бути найбагатшими людьми селища, якби серед болотників існувала традиція збагачуватися. Але на болотах ніхто не прагнув оволодіти купою коштовних предметів, що ніби підвищували статус та підкреслювали значимість власника серед інших. Шиай-аренки не прагнули збагачення – вони шанували зовсім інші чесноти. Тому кожен із племені, хто дійшов висновку, що нагромадив занадто багато речей, які йому непотрібні, але можуть стати в нагоді іншим, оголошував про це і того ж дня роздавав майно всім бажаючим.

-  Ми не прагнемо багатств, – оповідала Оде-Імін. – Багатства не приносять злагоди. Коли прийде час, ніхто не візьме їх з собою на крила Ворона...

Але Крук не міг угамуватися. Сім’я Аківензі не була заможною, а Пол бажав найкращого для своєї родини. І відчував у собі сили це зробити.

А ще він прагнув нового.

-  Я вмію гарно стріляти, – переконував Крук старого. – Я маю зброю! Я сильний і вправний. Навчи мене, і я буду приносити користі більше, аніж різьбярством люльок. Я хочу в болота. Я хочу полювати.

-  Я можу навчити тебе полюванню на крокодилів, – відповів Аківензі. Жоден мускул не здригнувся на його обличчі, але по очах Крук збагнув, що старому не подобається цей задум.

-  Тоді навчи мене!

-  Ти не зможеш полювати на крокодилів самотужки, Макадегване.

-  Я можу полювати з тобою.

Аківензі похитав головою і вказав на татуювання, що чорніло на скаліченій правій руці. Там його зап'ясток охоплювали два браслети: один звивистий, з крапок, а другий - прямий, із жирної суцільної лінії.

Якось Пол спитав, за що відповідають татуювання. На це старий посміхнувся і сказав:

-  Мазініти ні за що не відповідають. Кожен вкладає у мазініту власні слова. Ця спіраль на грудях нагадує мені про брата, – Аківензі вказав на темно-фіолетовий малюнок. – Цей трикутник поруч я залишив на згадку про свою дружину, яку забрала жовта лихоманка. Коло з’явилося після смерті моєї матері. – Аківензі перевів палець на праву руку. – А браслет з крапок каже про те, що я ніколи не піду на полювання.

-  Тобто немає ніяких правил для того щоб зробити собі якусь… мазініту, – ледь запнувся Крук на незнайомому слові.

-  Так, – кивнув Аківензі. – Огічіда вбив свого першого крокодила в чотирнадцять років. На честь цього він провів лінію на лобі, через око та щоку, до самої шиї. Огічіда так схотів. І всі знають: це він зробив, коли вбив свого першого крокодила.

-  Зрозуміло.