Розділ без назви (2)

Гієна з жахом дивиться на товаришів, моментально оцінює ситуацію, відпускає лікоть Ліонесси та, миттєво розвернувшись, біжить геть.

- Тікає! Тримайте його! – виє розпачливо Борімскі. – Тримайте! Він усе розповість!

Крук стоїть на місці і дивиться на ліву руку, в якій стискає свою скриньку. Скринька темна й слизька від теплої крові.

Ян допомагає звестися Арктуру, а той, збліднувши, тримається за живіт і намагається вирівняти дихання. Ліонесса сповненими жахом очима дивиться на тіла дружинників перед нею. Її долоні зусісил стримують у горлянці переляканий крик.

Борімскі швидко й діловито перевіряє пульс дружинників.

- Цей тю-тю, – Влад киває в бік товстого. – А той високий у відключці.

Крук скляним поглядом дивиться на тіло дружинника. Він відмовляється вірити, що знову скоїв вбивство. Шрам на вилиці нестерпно пече.

- Що робимо? – запитує Ян.

- Той, що втік, скоро всіх підійме на вуха. Тому зволікати не можна! – голос Влада натхненно бринить. – Ведіть свої армії, друзі. Наш час прийшов. Революція починається зараз!

* * *

Пол затримав дихання, висунувся з-за мішка, пальнув навмання й одразу ж сховався. Почувся здавлений крик.

- Ще один без пальців, – констатував Крук. – Боєздатних там залишилося двоє-троє, не більше. Треба наступати.

- Зрозуміло, – кивнув Борімскі, підняв руку й прокричав: – На штурм!

По команді два десятки повстанців перескочили через набиті піском мішки, які нещодавно відбили у попередньої лінії захисту дружинників, з войовничим криком кинулися на ворога. Пол біг разом з ними, а Влад тримався позаду в компанії двох саперів. Підривники несли вибухівку і не мали права ризикувати життями. Висунулись двоє ворогів: обидва полягли, не встигнувши зробити пострілу. І чого вони не повтікали, подумав Крук із кволим подивом. На справжній не стало сил.

Без втрат повстанці взяли барикаду та розпочали повільно просуватися далі.

- Рушмо, хлопці! Залишилося небагато! Муніципалітет уже поряд!

Була восьма ранку.

Після інциденту біля воріт Борімскі швидко роздав необхідні накази. Головне – захопити Муніципалітет. Старе Місто має бути оточене зусібіч, ні на що інше не розпорошуватися, усі точки опору на шляху повстанців знищувати швидко й нещадно. Резнікофф зі своєю армадою (дві сотні людей) має тиснути з півдня, Стерн разом з Гонтою беруть північ й схід, армії Крука та Борімскі наступають західними вулицями. Вибухівку бере Влад з двома спеціалістами-підривниками. Якщо армія провалює бліцкриг по своєму напрямку – негайно висилати посланців за допомогою. На запити допомоги реагувати моментально, стрибнути через голову, вкусити за лікоть, зробити неможливе, але відновити наступ.

Було видно, що Влад довго готувався до цієї ночі. Говорив швидко й чітко, повітря навколо його костюма наелектризувалося, а тонкі хижі ніздрі роздувалися в передчутті кривавого тріумфу.

- Не забувайте про пошту і залізницю, це важливі точки. Обов'язково залишіть там гарнізони. І наостанок: всім бійцям почепити заготовлені чорні пов’язки, аби ніяка дезертирська сволота не намагалася змішатися з нашими лавами. Якщо діяти швидко, спротиву не буде і на світанку ми зазирнемо в гості до наших друзів у перуках!