- Дитяча мрія, – байдуже знизав плечима колишній вчений. – У мене їх було немало. Тож хоч одну, але втілив у життя.
- Навіщо? – здійняв брови Борімскі.
- Мрії потрібно здійснювати,– відповів Резнікофф.
Влад пхекнув, а Пол переміг останню таріль.
Врешті гості не витримали та почали під’їдати святкову вечерю. Пол спочатку лаявся і вимагав зачекати на решту, а потім змирився і сам приєднався до поїдання охололих страв.
- … поцупив тромбон з армійського оркестру і наступного дня на полігоні тікав від офіцерів, щосили в цей клятий тромбон дмухаючи. Уявляєте? Серйозні військові вчення, приїхали якісь товстенні генерали, всі завмерли в очікуванні сигналу атаки, і тут раптом – тромбон! Гасає по всіх окопах. Ох його після цього пресували… Намагався довести, що то було перше польове тестування його персональної надзвичайно секретної розробки під кодовою назвою «Єрихон».
Борімскі розреготався, а Крук занепокоєно подивився на годинник:
- Щось вони дуже затримуються. Пів на дванадцяту! Може, щось сталося?
- Та що могло… – почав було Влад, але його перебив сильний стукіт в двері.
На порозі стояв розхристаний, червоний від швидкого бігу Гонта.
- О! Ян! А де твоє пиво? – запитав Борімскі весело.
- Мерщій за мною, – вперше Пол бачив Тура занепокоєним. – Там патруль намагається затримати Стерн.
- Диявол!
Атмосферу свята як вітром здуло. Вони покидали на плечі верхній одяг і побігли за Гонтою. Поспішаючи, Крук забув навіть зачинити двері на ключ.
Чоловіки поспішали залитими зеленим світлом вулицями до південного входу Високого Міста. Навколо було безлюдно й мовчазно, лише іноді де-не-де брехали сторожеві пси. Скринька у лівій кишені бушлата, з якою Крук не розлучався, злегка стукала по боку.
От вам і день народження, думав Пол. У грудях калатало. От вам і свято, чорт забирай! Не дарма з’явився той примарний художник. Його поява завжди віщує щось недобре! Раптовий різкий біль у правому боці – такий народжується, коли починаєш швидко рухатися після неперетравленої трапези – відволік від думок.
Біля воріт стояла святково вбрана самотня Ліонесса з білою трояндою в руках. Вона чекала в оточенні трьох кабаноподібних дружинників, немов загнана хижаками лань. При появі Пола в переляканих очах Стерн спалахнула надія.
- Що тут коїться? – погрозливо спитав Крук, переводячи подих.
- А ти хто такий? – безцеремонно відповів йому один з дружинників, найтовстіший з трійці. У коротких руках він тримав паспорт Ліонесси.
- Мене звуть Пол Крук, і я власник тутешнього маєтку, – відрубав Пол царським тоном. – Усі дружинники Високого Міста мають це знати.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Крук» автора Дерев'янко П.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (2)“ на сторінці 31. Приємного читання.