Розділ без назви (2)

-  Але…

-  Я відмовлю і тобі, Пол Крук. – Болотник наче й не почув його. – Не гай свого часу на слова, бо вони нічого не змінять. Порожні слова. Каста Нелу не буде воювати ні за кого, крім касти Нелу. Не наша війна. Не наша кров. Ти це добре розумієш. Я читаю розуміння у твоїх очах, Пол Крук. Тому не витрачай часу й слів.

-  Тоді я не знаю, що ще сказати, – знизав плечима Пол і розчаровано всівся просто долі на очеретяний настил. Він же відразу знав, що це марна безглузда справа! Навіщо він погодився пертися сюди? Диявол! Тільки час змарнував і повним бовдуром себе виставив.

На його подив, болотник присів поряд. Помовчав трохи, а потім сказав:

-  Ми чужинці серед міста, Пол Крук. Ми чужинці серед боліт. Ми чужинці повсюди. Ми – каста Нелу. Але без нас місто не мало би дарунків боліт, а болота би не мали дарунків міста. Нас не люблять ніде. Але нам не потрібна любов. Ми, Нелу, та сама нить, що пов’язує місто й болота. – Венджігіжиг пальцем вказав на дивне татуювання біля рота. – Нам достатньо усвідомлювати це. Ми не втручаємося у життя болота. Ми не втручаємося у життя міста.

-  Так-так, я вже зрозумів, – похмуро кивнув Пол. – Ви тримаєтесь нейтралітету. Я даремно йшов сюди.

-  Нічого не даремно! – болотник заперечливо махнув міцною рукою. – Дай мені відповідь на питання: чому ти йдеш на війну, яка не потрібна тобі, Пол Крук?

-  Про що ви кажете?! – здивувався Крук.

-  Ти насправді не хочеш цієї війни. І біловолосий теж. Чоловік-пацюк бажає. – Венджігіжиг тицьнув пальцем у бік Пола. – Ти зняв свою маску. Біловолосий зняв. Чоловік-пацюк не зняв.

-  Місту буде краще, – невпевнено відповів Крук завченим шаблоном. Прозорливість болотника вражала.

-  Люди міста бажають нової влади, Пол Крук?

-  Так.

-  А чи вони її заслуговують?

-  До чого ти це питаєш, Вен? – перейшов до контрнаступу Пол.

-  До того, що проллється кров, багато крові. До того, що навіть змія перетвориться на жабу, якщо правитиме жабами.

Венджігіжиг раптово піднявся на ноги. У нього вийшло це легко та швидко.

-  Я казав біловолосому, скажу і тобі, крилатий. У житті ти приймаєш рішення або головою, або серцем, – Венджігіжиг приклав руку до грудей. – Мудрість полягає у тому, аби знати, до кого прислухатися, вибираючи.

-  Це все лише красиві слова, Вен! Вони начебто на все відповідають, але насправді користі з них нема, – Крук розчаровано махнув руками. – А мені потрібні відповіді.

-  Ти їх маєш. Але не бачиш, – одповів Венджігіжиг.

Крук промовчав. Останнім часом він щось забагато чого не бачив. Всі щось бачать, а він – ні.