Розділ «ЧАСТИНА II»

— Ви мені цікаві, як ви цього не розумієте. Може, картопля вже готова?

Габр зітхнув і пальцями розгріб теплий попіл. Картоплини були ще тверді.

— Ви не відповіли на моє запитання, — промовила істота.

— Ваше запитання... Хтось поклав життя, покоління працювали заради якоїсь мети...

— Саме так, невже вам байдуже, що вас чекали десятиліття? Якщо не цілі числення. Тільки зрячий може проникнути в Центральну Диспетчерську і знайти потрібний блок.

Кругле, величезне наполовину сховалося за деревами, і тепер відблиск на воді став чорно-червоним.

— Я боюся, — зізнався Габр. — Я боюся ось цими руками зробити жахливе. Це не моя мета, це мета Окса. І до того ж... Для цих людей усе просто: покінчити з мегаполісом, із усією системою. Винищити «світ, побудований на брехні», світ сліпців.

— А ви вважаєте, що цей світ збудований на правді? — уточнила істота.

— Ні, я згоден. Звичайно, на брехні. Він жахливий. Але...

— Що «але»?

— Ви знаєте, — сказав Габр, — останнім часом я зустрів там різних людей. Я уявляю собі: блок замінено ось цими руками. І все. Всі сигналізатори, орієнтатори, всі індикатори божеволіють, дають неправдиву інформацію. Люди застигають у жаху — з тих, хто ще не встиг впасти з вулиць у прірву. Кожного опановує жах. І старий музикант, і священик, і моя дівчина... Так, я їх загублю всіх. Всіх, розумієте? Що з вами?

Істота, що куталася в якусь тканину, здригалася.

— Я так і думала... Так і думала, — голос її переривався судомними збудженими звуками. — Вони самі собі створили пастку. Самі.

— Про що ви?

— Про Окса, про всіх нас.

— Я не розумію.

— Вони шукали зрячого — і знайшли його. Але те, що вони задумали, міг зробити тільки сліпий. Тільки.

Істота здригалася від дивних звуків, що потрясали його, витирала рукою очі.

— Не розумію, — сказав Габр.

— Технічно — тільки зрячий. А психологічно — тільки сліпий. Тому що... тому що зрячий не буде настільки озлоблений, щоби не бачити нічого навколо. У зрячого залишається весь світ, навіщо йому губити мегаполіс, чийсь світ? Він бачить інший світ, бачить світло — і світло будить надію, віру. А в них... У них усе це відібрано людьми з мегаполіса. Навічно. їм нема чого втрачати. їхнє життя скінчилося.