Розділ «ЧАСТИНА II»

ІЗ ЗБІРКИ ВІРШІВ ЧИЗА ДІЛКА «БЛИЗЬКА ДАЛИНА»

Час видання — перша чверть 9-го числення. Центральний Архів. Інвентаризаційний номер 19-КЛ-41215. Ящик № 14421596. Один екземпляр. Наклад ліквідований. Винесення з Особливого Фонду та копіювання заборонені.

Сонечко складок ось тут — це ти. Я цілую ці джинси. Шубка — це ти, я ніжно гладжу її, залишену. Парфуми, які були парфумами на вітрині і стали тобою, — це ти. Це ти — вигин сукні, чобітків, слова «Гад проклятий», сльози, грюкання дверима, запах з-під пахв. Біле кільце рук навколо мене, в якому я лечу, розкидавши залізобетонні стіни, розкидавши все, з диким криком, ні, з тихим схлипом, я.

Як, як я спіймаю тебе?

Це ти — не твоя помада, не твоє око, не твоя думка. О, це ти — не твої кучері, персні, сльози. Не твої слова, крики, не

твій сон. О, це ти — не твої робота, подруга, дитя. О, це ти — не твій стогін, докір, похвала. Не твоє місто, не твоє життя.

Прости, прости мене.

ОКС НЮРП (II). ОСТАННЯ РОЗМОВА В ПРОЗОРІЙ ПЛЯМІ

Була середина дня, косі промені пробивалися крізь дах, освітлюючи напівтемряву.

— Взагалі, кінчай клеїти дурня, хлопче, — сказав Окс. — Ми не для того угробили вісім наших хлопців, щоб ти, чорт тебе забирай, водив нас за ніс. Чому ти не хочеш нам допомогти?

Габр сидів у курені обличчям до виходу, а на тлі світла, що лилося всередину, темніла могутня фігура Окса. Його старече сиве волосся підсвічувалося по краях, створюючи німб.

— Я не воджу вас за ніс, — промовив Габр. — Я насправді нічого не бачив, коли зняли пломби. А потім... Потім поступово зір повернувся. Ви ж знаєте, вони напхали у мене невідомо скільки біцефрасола.

— Чому ж ти знову почав бачити?

— Вони не встигли. Не встигли провести повний курс.

Старий, схоже, завагався.

— Ти зрозумій, хлопче: від тебе вимагається кілька фізичних дій і все. Блок маленький, сховаєш у кишені. Наша людина тебе проведе через пропускний пункт і розповість, як пробратися в Головний Зал ЦЕУ. Ти ж бачиш, чорт візьми. Бачиш! Ти це хоч розумієш? Ти можеш обійти будь-якого охоронця десятою дорогою. Почекаєш, поки він пройде повз тебе, віддалиться — і тоді прошмигнеш до потрібних дверей.

Хтось заступив світло, і Габр почув голос:

— Мій Генерале, восьмий блок готовий!

— Гаразд, — відповів Окс. — Хай підготують гвинтоплан.

— Слухаюся, мій Генерале.