Розділ «ЧАСТИНА II»

Ширп штовхнув його в спину, і Габр тихо, на кінчиках пальців, кинувся бігти вздовж широкого напівтемного коридору. Була мить, коли йому дуже захотілося розвернутися, пробратися назад крізь вхідний пристрій і шість контрольних будок, проникнути до Ліфтарію і... Але порятунку не було, він це знав.

Головний Зал — це було величезної площі приміщення, на три чверті заповнене апаратурою. За пультами управління перед миготливими лампочками і панелями, що світилися, сиділи дивно вдягнені люди, їх було п’ятеро. І ще одна річ вразила Габра: в цьому приміщенні були якісь отвори в стінах, в одному з яких було видно край сліпучого величезного, круглого. Габр, іще не будучи певним, що зробить це, звернув до апаратури, що була розташована в кутку зліва. Там, біля самої підлоги, згідно з інструкціями, отриманими від Окса, містився потрібний блок. Габр опустився на одне коліно й, озирнувшись на схилених над пультами чергових, почав відкручувати болт, який випирав над поверхнею.

— Що це ви робите?

Габр сіпнувся і завмер: п’ять чергових у дивному одязі сиділи півколом до нього. Очі їхні були розплющені і спрямовані на нього.

ІЗ ЗБІРКИ ВІРШІВ ЧИЗА ДІЛКА «БЛИЗЬКА ДАЛИНА»

Час видання — перша чверть 9-го числення. Центральний Архів. Інвентаризаційний номер 19-КД-41215. Ящик № 14421596. Один екземпляр. Наклад ліквідований. Винесення з Особливого Фонду та копіювання заборонені.

О полюби мене, хто-небудь, о прошу тебе. Полюби мене за що-небудь: полюби за чоловіче плече, полюби за розум,

полюби за зітхання, полюби за мою любов. Або за мою жалість. Або за моє горе. О хто-небудь! Прийди, обійми мене, роздягни і обійми мене — ось сюди руку, ось сюди іншу, ось сюди ногу, ось так тримай, міцно-міцно. Не випускай мене, прошу тебе, так мені добре, поки ти тримаєш. Бо не знаю, що буде зі мною потім. Не випускай мене, не дай мені злякатися себе.

О дихай мені рот у рот! О прошу тебе!

О гладь, гладь мене, по голівці гладь і обіймай весь час, щоб не пам’ятав я себе, бо буде страшно, повір.

О, я так хочу!

О, хто-небудь, полюби, о, хто-небудь, прийди до мене. Інакше як же мені бути, інакше як же мені жити, — мені, якого не люблять, якого не розуміють зовсім. Одинокому до знемоги.

О, я боюся себе.