Розділ «ЧАСТИНА II»

— А як ви будете жити, якщо мегаполіс загине? — запитав Габр.

— Почекай, я не скінчив. — Старий ворухнувся, витягнув відсиджену ногу. — Ти увійдеш у Головний Зал, там біля пультів сидітимуть чергові. Вони всі сліпі, і тобі нема чого їх боятися. Ти один бачиш у цілому мегаполісі. Ми тобі покажемо схему, там є головний сектор і в ньому місце, де потрібний тобі блок. Справа забере дві секунди, він легко знімається. Заміниш блок — і тікай потихеньку.

— Як же я вийду назад?

— Як і увійшов. Коридорами проберешся сам, а на вході та сама людина тебе зустріне і проведе.

— Як вона мене проведе? Там що, немає локаторів?

— Чорт візьми, це вже наша справа, — вилаявся Окс. — Ти занадто багато питаєш. Ти що, думаєш, ми тебе кинемо в пащу звірові і все? Ми за тебе поклали стільки життів, дурень. Які були хлопці!

— А якщо... якщо я відмовлюся?

— Ти не можеш відмовитися, чорт візьми.

— Чому?

— По-перше, чорт візьми, уже заплачено надто велику ціну. Але ще й тому, малюк, що тобі нема куди подітися. Поза Прозорою Плямою тебе виловлять за кілька днів, ти не встигнеш нікуди втекти. У них швидкісні гвинтоплани. Тут, у Плямі, тобі, чорт забирай, робити теж нема чого. Тож залишається мегаполіс... Ну і повертайся туди, живи. А? Спробуй знову жити їхнім життям — все бачачи, про все дізнавшись. Що? Слабо? Отож-бо. Ти, хлопче, відрізаний шмат, як і всі ми, тому ми відчуваємо, що ти наш, хоч як ти не хитруй.

— А якщо я зупиню мегаполіс?

— Зупиниш — і ти вільний птах: іди в далекий простір. З очима ти не пропадеш. Живи з морем, з горами... Ти станеш

богом, чуєш? Ти втратиш гарантоване забезпечення, але знайдеш цілий світ.

— А ви? — запитав Габр.

— Що ми? Яке тобі діло?

— Ви ж зараз усе берете з мегаполіса. А коли він загине...

— Чорт візьми, про що ти говориш? Яке це має значення — виживемо ми чи ні? Не буде більше страшної сили, що нависає надлюдиною, — це головне. Через багато числень, можливо, з’являться тут зрячі люди, припустимо, твої нащадки. І тільки здивуються, зустрівши на своєму шляху страшну залізну стіну, нескінченні лабіринти. Тільки здивуються і все. Все буде мертве — купа мертвого металу, начинена мертвими дротами і трубами.

— І скелетами.

— Що? — перепитав Окс.

— І скелетами, — повторив Габр.