Розділ «22»

– Нічого, – сам себе заспокоїв Кортецький, – заговорить, ще й як заговорить.

Вони підтягли пліт до води й зіпхнули його з берега. Пліт був досить великим, метрів два завдовжки й завширшки. Два шари соснових стовбурів було з'єднано один з одним поперечками.

Андрій переніс увесь вміст розламаного візка на пліт і сам ступив на його хистку поверхню. «Капітан» теж зайшов на пліт, невпевнено ступаючи своєю дерев'яною ногою. Андрій почекав, поки Кортецький всядеться, влаштується зручніше. Потім, упершись ногою в берег, відштовхнувся, й поплив їхній пліт униз за течією.

На товсту гілку кедра, поряд зі «сковорідкою», опустився довгоносий лісовий птах. Опустився і з цікавістю подивився вниз, на річку, по якій відпливав дивний дерев'яний квадрат, а на квадраті сиділи якісь живі істоти.

Раптом із чорного круглого предмета, що висів на дереві, донеслося шипіння.

«Прослухайте сигнали точного часу, – заговорив голос, який прорвався крізь шипіння, – і звірте ваші календарі: в Москві, Ленінграді, Києві – 1960 рік, зима. У Пермі, Норильську, Магнітогорську – 1956 рік, зима. В Усть-Ілімі, Воркуті, Анадирі – 1951 рік, зима. Прослухайте повідомлення для Усть-Іліма, Воркути, Анадира. Новини культури. Роль Гамлета в підготовлюваній зараз новій постановці Чуваського академічного театру доручено молодому акторові Нестору Виноградову. Виноградов у минулому – свинопас. Гарячий потяг до мистецтва привів його десять років тому із села Тіуші в театр. Його було прийнято в театральну студію Чуваського драматичного театру, й дуже скоро він висунувся в ролі Максима в національній чуваській п'єсі «Илханнє іах». Він потім навчався в Москві в Театральному інституті на драматичному відділенні по класу Сушкевича. Повернувшись на сцену Чуваського академічного театру, Виноградов створив ряд яскравих образів: Айдара з однойменної п'єси Оспова, Костя-капітана з «Аристократів». У нинішньому сезоні Виноградов виступає також у ролі Платона Кречета.

Прослухайте спеціальне повідомлення для всіх територій Радянського Союзу: скоро відбудеться перший тираж розіграшу Державної двопроцентної позики 1948 року. Буде розіграно 918 тисяч виграшів на суму 447 мільйонів карбованців. Тираж відбудеться в Москві, в Колонному залі Будинку спілок».

– Дивися! Що це?! – вигукнув інвалід, показуючи рукою на здоровенну рибу, яка, лежачи на боці, відчайдушно била хвостом по воді, намагаючись пливти проти течії, але оскільки сили були нерівні, вона просто стояла на місці.

– Риба, – здивовано видихнув Андрій. – Хвора, напевно…

Інвалід не розуміючи хитнув головою, мовляв, «отакої!».

Течія швидко віднесла їх далі, й риба залишилася десь позаду, вже за закрутом.

Сонце криваво-червоним пузирем нависло над землею, і видно було, що воно безсиле зробити що-небудь для життя внизу.

Андрій із цікавістю дивився на береги, що бігли обабіч, і на сопки, у бік яких вони пливли.

– Мокро все-таки! – скрививши губи, сказав Кортецький. – А знаєш, чого ми не зробили?!

– Чого?

– Ні жердини, ні весла в нас немає, – спокійно, немов і не дуже жалкуючи про це, мовив інвалід. – Плистимо, поки в берег не вткнемося.

Вода плескалася, застрибувала на пліт, обливала чоботи.

Андрій дбайливо тримав на колінах останню «сковорідку», і здавалося йому, що вона зігріває його, здавалося, що від неї, мов од слабкого сонця, яке згасає, йде останнє прощальне тепло.

– Дивись! – знову скрикнув капітан.

Андрій повернув голову і побачив, на що хотів звернути його увагу інвалід: повз них униз за течією так само на боці нерухомо пропливла та ж сама здоровенна риба.