Розділ VI

— Перевіряю, чи сама ти цього хочеш, чи хтось примусив тебе захотіти.

— Ні, я сама, — впевнено сказала Фіннела. — Це точно.

— Атож, — погодилася Шайна, прибравши плетиво. — Точно.

— Я зовсім не дурна, — вела далі дівчина. — Я розумна, тільки ледача. Але маґія така захоплива, що я забуваю про свої ліньки. Уперше в житті я знайшла собі дійсно серйозну справу, яка мене цікавить, а тато… — Вона поривчасто схопила Шайну за руку. — Будь ласка, поговори з ним, дуже тебе прошу!

— І що я йому скажу? Як зможу я, стороння людина, переконати його, коли він відмовив рідній дочці?

— Але ж ти відьма, ти авторитетна, він має дослухатися до твоїх слів, — наполягала Фіннела. — Поясни йому, що справжня навчена чаклунка принесе багато користі нашому роду. Що віддати мене за Падрайґа — найпростіше, але не найкраще рішення. Фактично, від цього виграє лише Ферманах, а зиск для Ленніру буде мінімальний. Тепер, коли Ейрін стала відьмою, мій шлюб уже ніяк не вплине на наші позиції в конфлікті з Тинвером. Ферманах і без того більше не буде загравати з тинверцями, він зберігатиме твердий нейтралітет. Нічого не зміниться й у тому разі, якщо я вийду за Падрайґа. Леннір однаково не зможе розраховувати на реальну допомогу з його боку.

— О! — вражено глянула на неї Шайна. — Ти сама до цього дійшла?

— Та ні, де вже там. Це Лоґан розповів мені про свою розмову з дядьком Келлахом. А ще дядько сказав йому, що найкраще було б залишити мене в Леннірі й видати заміж за старшого сина одного з тутешніх лордів. Мовляв, це стало б для ґрафа Тинверського додатковим стимулом, щоб розпочати мирні переговори: одна принцеса — відьма на Тір Мінегані, інша — чаклунка в Кардуґалі.

— Тоді звернися до короля. Попроси його поговорити з твоїм батьком.

Фіннела якось непевно знизала плечима.

— Я вже думала про це. Мабуть, йому сподобається ідея, що Ейрін не буде на Тір Мінегані самотня, що з нею залишатимусь я. Але він не стане вмовляти батька, віддасть це на його розсуд. А тато… — Дівчина ніяково потупила очі. — Гадаю, найбільше він боїться, що відьми мене… розбестять.

Шайна мусила докласти чималих зусиль, щоб і самій не зніяковіти.

— От бачиш, Фіннело, — сказала вона. — Моє втручання нічим тобі не допоможе, лише нашкодить. Якщо я попрошу твого батька відпустити тебе на навчання до Тір Мінегану, він, чого доброго, вирішить, що я просто накинула на тебе оком.

— Але ж це не так! Поясни йому. Розкажи, що таких відьом мало, не більше, ніж серед звичайних жінок. Крім того, мене ж у вашій школі навчатимуть не відьми, а чаклунки.

Шайна зітхнула.

— Ну, якщо бути відвертим, то такі відьми, хоч і складають меншість, зустрічаються частіше, ніж серед звичайних жінок. А ще… — Тут вона вже не могла себе стримувати й густо зашарілася. — Боюсь, що сама я належу якраз до цієї меншості.

Фіннела подивилася на неї широко розплющеними очима і спантеличено протягла:

— Ага-а… Тобі подобаються дівчата?

— Мені подобається лише одна дівчина. Моя подруга Ґвен, про яку я вже розповідала. Та, що стала відьмачкою. — Шайна трохи помовчала. Наскільки їй легко було говорити про це з Ейрін, настільки ж важко давалося кожне слово з Фіннелою. — Жодна інша дівчина не викликала в мене таких почуттів. І, може, ніколи не викличе… та це вже не має значення. Якщо твій батько спитає — а він напевно спитає — про мої стосунки з дівчатами, я не зможу йому збрехати. Не тому, що не вмію прикидатися й хитрувати, а тому, що так буде неправильно. Зараз я не просто відьма сама по собі, а представляю все Сестринство перед ріднею Ейрін, нашої меншої сестри. Тому тобі краще звернутися до Етне або Мораґ. Нехай котрась із них спробує поговорити з твоїм батьком. Бажано Етне — вона викликає більшу довіру і вміє переконувати людей.

— А тато вже точно спитає в неї, чому з ним говорить вона, чому не ти. Адже ж ти головна серед них… — Фіннела похнюпилася. — Мабуть, нічого не вийде. Мабуть, доведеться… — якийсь час вона набиралася рішучості, щоб сказати це вголос, — …утікати з дому.